- 1. Горе тобі, спустошнику, якого не спустошено! Зраднику, з яким по-зрадницькому не повелися! Коли скінчиш пустошити, то й тебе спустошать, і коли втомишся зраджувати, то й тебе зраджувати будуть.
- 2. Господи, помилуй нас! Ми на тебе уповаємо. Будь нам раменом щоранку, нашим рятунком у час скрути!
- 3. Коли твій голос грізно лунає, народи втікають; коли встаєш, погани йдуть урозтіч.
- 4. І збирають вашу здобич, як сарана збирає; кидаються, як гусінь, на неї.
- 5. Вознесений Господь, бо він живе високо; він сповнює Сіон справедливістю та правом.
- 6. Часів твоїх безпечність буде багатством, що спасає; мудрість, знання й страх Господній буде його скарбом.
- 7. Ось мужні їхні кричать назовні, а посли миру гірко плачуть.
- 8. Дороги опустіли, немає подорожніх. Він зламав умову, зневажив свідків; люди - ніщо у нього.
- 9. Земля сумує, мліє; Ливан, засоромлений, в'яне; Шарон став, як пустиня; Башан, Кармель гублять листя.
- 10. Тепер я встану, каже Господь; тепер я піднімусь, тепер я підведусь угору.
- 11. Завагітніли ви сіном - породите солому; мій подих то вогонь, що пожере вас.
- 12. Народи будуть, як вапно горюче, немов кущі тернові порубані, що їх на вогні палять.
- 13. Слухайте ви, далекі, що я чиню, і ви, близькі, спізнайте мою силу!
- 14. Злякалися грішники на Сіоні, страх огорнув безбожних. Хто з нас буде спроможний жити коло вогню, що пожирає? Хто з нас буде спроможний жити біля полум'я вічного?
- 15. Той, хто по правді ходить і говорить прямодушно; хто цурається наживи із здирства; хто й руками не торкається підкупу; хто вуха затикає на слова криваві; хто заплющує очі, щоб не дивитися на лихо, -
- 16. він на вишинах буде жити; скелі укріплені будуть його захистом; хліба йому настачиться, води в нього не забракне.
- 17. Царя в його красі побачать твої очі; узрять розлогу землю.
- 18. Серце твоє про жах згадає: де той, мовляв, що рахував? Де той, що важив? Де той, що лічив башти?
- 19. Ти не побачиш більше зухвалого люду, люду глухої мови, що її годі зрозуміти, з язиком лепетливим, незбагненним.
- 20. Глянь на Сіон, місто наших святих! Очі твої побачать Єрусалим, житло мирне, намет непорушний; кілки його не будуть вирвані повіки, ніяка з його поворозок не порветься.
- 21. Бо там Господь для нас величний, - замість рік, струмків широких, де не ввійде ніякий весловий човен, ані пишний корабель не пройде.
- 22. Бо Господь - суддя наш; Господь - наш законодавець; Господь -цар наш; він спасе нас.
- 23. Линви твої послабли, щогол не тримають більше, не розпинають стягу. Тоді настане велике паювання лупу; навіть кульгаві будуть грабувати.
- 24. Ніякий мешканець не скаже: я - хворий. І людям, що живуть там відпустяться їхні гріхи.
Головна > Бібліотека > Бібліїстика > Переклади Біблії > Переклади Біблії українською мовою > Українська Біблія (УБ) у перекладі І. Хоменка > Старий Завіт > Книга Пророка Ісаї > Глава 33
