- 1. Послухайте мене, ви, що переслідуєте праведного і шукаєте Господа, погляньте на твердий камінь, який ви висікли, і на яму ставу, який ви викопали.
- 2. Погляньте на вашого батька Авраама і на Сарру, що боліла вами. Бо був він один, і Я його покликав і Я його поблагословив і Я його полюбив і Я його помножив.
- 3. І тебе тепер потішу, Сіоне, і потішив всі твої пустинні місця і зроблю її пустинні місця як господний рай. Радість і веселість знайдуть в ній, визнавання і голос похвали.
- 5. Послухайте Мене, послухайте мій народе, і царі Мене послухайте. Бо від Мене вийде закон і мій суд на світло народів.
- 6. Підніміть ваші очі до неба і погляньте на землю вдолі, бо небо скріпилося як дим, а земля постаріється як одіж, а ті, що живуть на землі вмирають так як ці, а моє спасіння буде на віки, а моя праведність не змаліє.
- 7. Послухайте Мене, ви, що знаєте суд, мій народе, в якого мій закон у вашім серці. Не бійтеся погорди людей і не послабніть від їхнього опоганення.
- 8. Бо як одіж буде зїджене часом і як вовна буде зїджене міллю. А моя праведність буде на віки, а моє спасіння на роди родів.
- 9. Встань, встань Єрусалиме, і зодягнися силою твого рамена. Встань як на початку дня, як вічний рід. Чи ти той,
- 10. що висушив море, велику воду безодні? Що поклав глибини моря як дорогу для проходу визволеним
- 11. і спасенним? Бо через Господа повернуться і прийдуть до Сіону з радістю і вічною веселістю. Бо на їхній голові радість і хвала, і радість їх охопить, біль і смуток і стогін втік.
- 12. Я є, Я є Той, Хто тебе потішає. Пізнай кого пошанувавши ти злякався смертної людини і людського сина, які висохли наче трава.
- 13. І ти збув про Бога, що тебе створив, що створив небо і оснував землю, і боявся завжди всі дні лиця гніву, що тебе гнітить. Бо так як врадив тебе взяти, і тепер де гнів того, що тебе гнітить?
- 14. Бо в твому спасінні не стане ані не забариться.
- 15. Бо я Бог твій, що розбурхує море і дає шум його хвилям, Господь Саваот Мені імя.
- 16. Я поставлю мої слова у твої уста і покрию тебе під тінню моєї руки, якою Я поставив небо і оснував землю. І скажеш Сіонові: Ти мій нарід.
- 17. Піднімися, піднімися, встань, Єрусалиме, що випив чашу гніву з господньої руки. Бо чашу падіння, чашу гніву ти випив і ти випорожнив.
- 18. І не було того, хто потішив би тебе з усіх твоїх дітей, яких ти породив, і не було того, хто взяв би твою руку, ані з усіх твоїх синів, яких ти підняв.
- 19. Ці два проти тебе: Хто сумуватиме з тобою? Падіння і знищення, голод і меч. Хто тебе потішить?
- 20. Твої сини в біді, ті, що сидять на краю всякої дороги як напів зварений буряк, вони повні господнього гніву, ослаблені Господом Богом.
- 21. Через це слухай, впокорений і пяний не від вина.
- 22. Так говорить Господь Бог, що судить свій нарід. Ось Я взяв чашу падіння з твоєї руки, чашу гніву, і не додаси ще пити з неї.
- 23. І вкину її в руки тих, що тобі чинять зло і тебе впокоряють, які сказали твоїй душі: Прихилися, щоб ми перейшли. І ти поставив твоє опліччя рівне з землею зі зовні для тих, що проходять.
Головна > Бібліотека > Бібліїстика > Переклади Біблії > Переклади Біблії українською мовою > Українська Біблія (УБ) у перекладі Українського біблійного товариства, 1997 р. > Старий Завіт > Iсая > Глава 51
