- 1. І до мене було господнє слово в девятому році, в десятому місяці, в десятому (дні) місяця, кажучи:
- 2. Людський сину, запиши собі кожний день від цього дня, в якому цар Вавилону пішов проти Єрусалиму, від сьогоднішнього дня,
- 3. і скажи притчу проти дому, що огірчує, і скажеш до них: Так говорить Господь: Постав казан і влий до нього води
- 4. і вкинь до нього порізане, всяке гарні порізні часті, литку і плече очищене від костей
- 5. взяте з вибраного скота і пали кості під ними. Зварив, зварив і спік його кості посеред нього.
- 6. Через це так говорить Господь: Місто крови - казан в якому є іржа в ньому, й іржа з нього не вийшла, по своїй часті вивів, не впав на нього жереб. Бо його кров посеред нього, Я його поставив на гладкому камені. Я його не вилив на землю, щоб покрити його землею.
- 8. Щоб вийшов гнів на пімсту, щоб Я дав пімстити його кров на гладкому камені, щоб її не покрити.
- 9. Через це так говорить Господь: І Я побільшу полумінь
- 10. і помножу дрова і запалю огонь, щоб мясо розстало і випарувала юшка
- 11. і щоб стояло на вугіллю, щоб його мідь розпалилася і розігрілася і розтопилася посеред його нечистоти, і зникла його іржа,
- 12. і не вийде з нього його велика іржа, і його іржа буде на встид,
- 13. томущо ти опоганювалося. І що коли ще не очистишся, доки виповню мій гнів?
- 14. Я Господь сказав, і прийде, і зроблю. Не відставлю, ані не помилую. За твоїми дорогами і за твоїми пожаданнями судитиму тебе, говорить Господь. Через це Я тебе судитиму за твоєю кровю і судитиму тебе за твоїми пожаданнями, ти нечиста славна, і що багато огірчуєш.
- 15. І до мене було господнє слово, що казало:
- 16. Людський сину, ось Я беру в тебе пожадання твоїх очей в бойовому поході. Не турбуйся, ані не заплачеш.
- 17. Стогін крови, бедра, є плач. Твоє волосся не буде на тобі сплетене і твоє взуття на твоїх ногах, не будеш потішений їхніми губами і людського хліба не їстимеш.
- 18. І я заговорив до народу вранці так як мені ввечорі заповіджено. І я зробив вранці так як мені заповіджено.
- 19. І сказав до мене нарід: Чи не сповіщаєш нам, що є це, що ти чиниш?
- 20. І я до них сказав: До мене було господнє слово, що казало:
- 21. Скажи домові Ізраїля: Так говорить Господь: Ось Я опоганюю мої святощі, гордість вашої сили, пожадання ваших очей, і те, що щадить ваші душі. І ваші сини і ваші дочки, яких ви оставили, впадуть від меча.
- 22. І зробите так як я зробив. Не будете потішені їхніми устами і не їстимете людський хліб,
- 23. і ваші чуприни на вашій голові, і ваша обува на ваших ногах. Ані не плакатимете, ані не ридатимете, і розтанете у ваших беззаконнях і потішите кожний свого брата.
- 24. І Єзекіїл буде вам на знак. За всім, що він зробив, ви зробите, коли це прийде. І пізнаєте, що Я Господь.
- 25. І ти, людський сину, чи не в дні коли беру в них силу, піднесення їхньої похвали, пожадання їхніх очей і піднесення їхнього духа, їхніх синів і їхніх дочок,
- 26. (чи не) в тому дні прийде той, що спасається до тебе, щоб сповістити тобі до ух?
- 27. В тому дні відкриються твої уста до того, що спасся, і заговориш і більше не замовчиш. І будеш їм на знак, і пізнають, що Я Господь.
Головна > Бібліотека > Бібліїстика > Переклади Біблії > Переклади Біблії українською мовою > Українська Біблія (УБ) у перекладі Українського біблійного товариства, 1997 р. > Старий Завіт > Єзекiїль > Глава 24
