- 1. Що, скажемо, здобув наш прабатько Авраам тілесно?
- 2. Якщо Авраам оправдався ділами, він має похвалу, але не перед Богом.
- 3. Бо що каже Писання? Повірив Авраам Богові, - і це йому зараховано як праведність.
- 4. А тому, хто робить діла, винагорода зараховується не як ласка, а як належне.
- 5. А тому, хто не робить, але вірить у того, хто виправдує нечестивого, - віра зараховується як праведність.
- 6. Давид також називає блаженною ту людину, якій Бог зараховує справедливість, незалежно від діл:
- 7. Блаженні, кому прощені беззаконня, і кому покриті гріхи.
- 8. Блаженна людина, якій Господь не зарахує гріха.
- 9. Отже, чи це блаженство лише для обрізаних, чи також і для необрізаних? Ми говоримо, що Авраамові його віра зарахована як праведність.
- 10. Але коли зарахована? Чи як він був обрізаний, чи як був необрізаний? Не після обрізання, але до обрізання!
- 11. А одержав він знак обрізання як печать справедливости віри, що її мав ще до обрізання, - щоб йому бути батьком усіх необрізаних вірних, щоб і їм було зараховано це за справедливість;
- 12. так само щоб бути й батьком обрізаних - не тільки тих, що справді обрізані, але й тих, які йдуть слідами віри, яку ще будучи необрізаним мав наш батько Авраам.
- 13. Бо не законом дано обітницю Авраамові та його нащадкам, - що він стане спадкоємцем світу, але праведність від віри.
- 14. Якщо ті, хто від закону, є спадкоємцями, тоді віра втрачає силу, а обітниця скасовується.
- 15. Бо закон спричиняє гнів, і де нема закону, там нема й проступку.
- 16. Тому обітниця - з віри, щоб вона була з благодаті; щоб вона стала міцною для всіх нащадків, - не тільки тих, хто від закону, а й тих, хто є з віри Авраама, який є батьком усіх нас,
- 17. як ото написано: Я поставив тебе батьком багатьох народів - перед Богом, у якого він повірив, який оживляє мертвих та кличе те, чого не існує, як таке, що існує.
- 18. Він усупереч надії сподівався, що стане батьком багатьох народів, згідно із сказаним: Таке буде твоє насіння.
- 19. І не ослаб він у вірі, не вважав свого тіла, - хоч мав майже сто років, - змертвілим, ні змертвілим лона Сарри;
- 20. не мав сумніву і невір'я в Божу обітницю, але зміцнився вірою, віддав славу Богові;
- 21. і певний був, що Він спроможний є виконати те, що йому було обіцяно.
- 22. Тому й зараховано йому це за праведність.
- 23. Та не було написано тільки задля одного нього те, що зараховано йому;
- 24. але й задля нас, - бо буде зараховано й нам, що віруємо в того, хто воскресив Господа нашого Ісуса з мертвих,
- 25. який виданий був за наші гріхи і воскрес - на наше виправдання.
Головна > Бібліотека > Бібліїстика > Переклади Біблії > Переклади Біблії українською мовою > Українська Біблія (УБ) у перекладі Українського біблійного товариства, 1997 р. > Новий Завіт > До римлян > Глава 4