- 1. Отож, я запитую: Чи відкинув Бог свій народ? Цілковито ні! Бо і я ізраїлець, з насіння Авраама, з племені Веніямина.
- 2. Не відкинув Бог свого народу, який знав і раніше. Хіба не знаєте, що Писання каже про Іллю, як він просить Богові на Ізраїля:
- 3. Господи, повбивали твоїх пророків, порозбивали твої вівтарі, а я залишився сам, і шукають моєї душі?
- 4. І що ж каже йому Божа відповідь? - Лишив я собі сім тисяч чоловіків, які не схилили коліно перед Ваалом.
- 5. Так само і тепер лишилася решта - за вибором ласки.
- 6. Якщо ж за ласкою, то не за вчинками, бо тоді ласка вже не була б ласкою. [А коли із вчинків, то це вже не ласка, інакше вчинок уже не вчинок].
- 7. Що ж? Того, що шукає Ізраїль, він не одержав, а вибрані одержали; інші ж затверділи,
- 8. як ото написано: Наслав на них Бог духа затьмарення: очі, щоб не бачили, вуха, щоб не чули, - аж до нинішнього дня.
- 9. І Давид каже: Хай буде їхня пожива сильцем, пасткою і спокусою - на відплату їм.
- 10. Хай затемніють їхні очі, щоб не бачили, і хай їхня спина завжди буде зігнута!
- 11. Отож, запитую: Чи спіткнулися вони, щоб упасти? Зовсім ні! Бо через їхнє падіння буде спасіння поганам, щоб їх самих роздражнити.
- 12. Якщо ж їхнє падіння є набутком для світу, а їхній занепад - багатство для поган, то наскільки більшою була б їхня повнота!
- 13. Кажу вам, поганам: Оскільки я є апостолом для поган, прославляю моє служіння;
- 14. може, цим роздражню своїх кревних за тілом і спасу кого з них.
- 15. Бо коли їхнє відкинення є примиренням для світу, то чим же є їхнє прийняття, як не життям із мертвих?
- 16. Коли розчин святий, то й тісто святе; а коли корінь святий, то й гілля святе.
- 17. Коли ж деякі з гілок відломилися, а ти, бувши дикою оливкою, прищепився до них і живишся з кореня та соку оливки,
- 18. то не хвалися перед гілками. Якщо ж хвалишся, то пам'ятай, що не ти корінь носиш, але корінь носить тебе.
- 19. Скажеш: Галузки відломлено, щоб я прищепився.
- 20. Гаразд. Вони відломилися через невірство, а ти тримаєшся вірою. Не величайся, але бійся.
- 21. Бо коли Бог не пожалів природних галузок, то він і тебе не пощадить.
- 22. Отже, споглядай Божу ласку і суворість: на тих, що відпали, - суворість, а на тебе - Божа ласка, якщо залишатимешся в ласці; якщо ж ні, то будеш відрубаним.
- 23. Та й вони, якщо не залишаться в невірстві, будуть прищеплені, бо Бог має силу їх знову прищепити.
- 24. Бо коли ти, відтятий від оливки, дикої за своєю природою, був проти природи прищеплений до доброї оливки, - то настільки більш ті, що згідно з природою будуть прищеплені до власної оливки?
- 25. Бо не хочу, братове, щоб ви не знали цієї таємниці, - аби не були ви високої думки про себе, - що часткове очерствіння на Ізраїль сталося доти, доки не ввійде повнота поган,
- 26. відтак увесь Ізраїль врятується, як написано: Визволитель прийде з Сіона, відверне безбожність від Якова.
- 27. І ось їм від мене завіт, коли заберу їхні гріхи.
- 28. Згідно з благовістям, вони вороги задля вас; а згідно з обранням, - улюблені задля батьків.
- 29. Адже Божі дарування і покликання не скасовуються.
- 30. Бо як ви колись не корились Богові, а тепер помилувані через їхній непослух,
- 31. так і вони нині спротивилися задля милосердя над вами, щоб і самі були помилувані.
- 32. Бо замкнув Бог усіх у непослух, щоб усіх помилувати.
- 33. О, глибино багатства, премудрости, розуму Божого! Які незбагненні його присуди і недосліджені його дороги!
- 34. Бо хто пізнав розум Господній? Або хто був дорадником йому?
- 35. Або хто дав йому раніше, щоб воно було віддане?
- 36. Бо все з нього, через нього і для нього! Йому слава навіки. Амінь.
Головна > Бібліотека > Бібліїстика > Переклади Біблії > Переклади Біблії українською мовою > Українська Біблія (УБ) у перекладі Українського біблійного товариства, 1997 р. > Новий Завіт > До римлян > Глава 11
