Головна > Бібліотека > Бібліїстика > Переклади Біблії > Переклади Біблії українською мовою > Український Новий Заповіт (переклад о. Рафаїла Турконяка) > Вiд Матвiя > Глава 15

Глава 15

1. Тоді приступають до Ісуса фарисеї та книжники з Єрусалима й кажуть:
2. Чому твої учні переступають Завіти предків: не миють своїх рук, коли їдять хліб.
3. А Він у відповідь сказав їм: Чому ж і ви порушуєте Божу заповідь через ваші передання?
4. Адже Бог сказав: Шануй батька та матір. І ще: Хто зневажає батька або матір, хай буде скараний на смерть.
5. А ви кажете: Хто скаже батькові чи матері: Добро, яким би Я міг допомогти вам, є дар для Бога;
6. тож може й не шанувати свого батька [чи матері]. Так і ви - задля ваших передань паплюжите заповідь Божу.
7. Лицеміри, добре пророкував про вас Ісая, кажучи:
8. Цей народ [наближається до Мене своїми устами,] губами шанує Мене, серце ж їх далеко від Мене;
9. даремно ж шанують Мене, навчаючи людських заповідей.
10. Закликавши юрбу, сказав їм: Слухайте й розумійте:
11. не те, що входить в уста, опоганює людину, а те, що виходить з уст, опоганює людину.
12. Тоді учні, приступивши, кажуть йому: Чи не знаєш, що фарисеї, почувши слово, спокусилися?
13. Він же у відповідь сказав: Кожна рослина, якого не насадив мій Небесний Батько, буде викорінений.
14. Облиште їх: це сліпі проводирі сліпих. А коли сліпець веде сліпця, обидва впадуть у яму.
15. У відповідь Петро попросив Його: Поясни нам цю притчу.
16. Ісус же відповів: То й досі ви без розуміння?
17. Не розумієте, що все, що входить в уста, іде до живота і випадає з відходами?
18. А те, що виходить з уст, виходить із серця, та оскверняє людину.
19. Бо з серця виходять лукаві думки, убивства, перелюби, розпуста, злодійство, неправдиві свідчення, хули.
20. Це те, що опоганює людину; їсти ж невмитими руками - не опоганює людини.
21. Вийшовши звідти, Ісус попрямував до околиць Тира й Сидона.
22. Жінка-хананейка з тих околиць вийшла і кричала, кажучи: Господи, Сину Давидів, змилосердись наді мною; бо мою дочку тяжко мучить біс.
23. Він не відповів їй жодним словом. Підійшли Його учні та почали благати Його, кажучи: Відпусти її, бо вона кричить нам услід.
24. Він сказав у відповідь: Я посланий тільки до загиблих овець з дому Ізраїля.
25. Та ж підійшла, вклонилася Йому й каже: Господи, допоможи мені.
26. А Він у відповідь сказав: Негаразд відбирати хліб у дітей і давати щенятам.
27. Вона сказала: Так, Господи, але й щенята їдять кришки, що падають зі столу їхніх панів.
28. Тоді Ісус відповів їй і сказав: О жінко, велика твоя віра: хай буде так, як ти хочеш. І видужала її дочка тієї ж миті.
29. І, відійшовши звідти, Ісус наблизився до Галилейського моря і, зійшовши на гору, сів там.
30. Приступили до Нього численні юрби, маючи при собі кривих, сліпих, калік, німих та багатьох інших; і клали їх до Його ніг, а Він лікував їх.
31. І юрба дивувалася, бачачи, що німі розмовляють, каліки здорові, кульгаві ходять і сліпі бачать; - і прославляли Бога Ізраїльського.
32. Ісус же, покликавши своїх учнів, сказав: Жаль мені цих людей, бо вже три дні перебувають зі Мною і не мають що їсти; не хочу відпустити їх голодними, щоб часом не знесилились в дорозі.
33. Кажуть Йому учні: Звідки нам у пустині взяти стільки хлібів, аби нагодувати таку юрбу?
34. А Ісус питає: Скільки хлібів маєте? Вони сказали: Сім і трохи рибин.
35. Звелівши юрбі розлягатися на землі,
36. Він узяв сім хлібів та рибу і, віддавши хвалу, переломив та дав учням, а учні - людям.
37. Усі їли й понаїдалися. І зібрали сім повних кошиків шматів, що залишилися.
38. А тих, що їли, було чотири тисячі чоловіків, не рахуючи жінок та дітей.
39. Відпустивши народ, Ісус сів у човен і прибув до околиць Магдалинських1.