- 1. І відповів Йов і сказав:
- 2. Справдї так! Тілько ви одні люде, і з вами вмре разом і мудрість!
- 3. Але ж і в мене є серце, як у вас, не стою я позаду; та й хто ж не знає сього самого?
- 4. Посьміхом другові мойму стався я, що до Бога кликав і Бог одвічав менї; посьміхом - чоловік справедливий і невинний!
- 5. Оттак, по думцї того, що сидить собі спокійно, нїзащо є лучиво, призначене тим, що їх ноги потикаються.
- 6. За те спокійні й безпечні домівки в грабителїв, роздратовуючих Бога, бо вони Бога, неначе в руках своїх носять!
- 7. І справдї: спитай у зьвірят, а вони навчать тебе, - в птаства під небом, а воно з'ясує тобі;
- 8. Або поговори з землею, а вона повчить тебе, та й риби в морі скажуть тобі:
- 9. Хто з усього того не взнає, що рука Господня сотворила се?
- 10. В його руцї дух всього живучого й душа кожного людського тїла.
- 11. Чи ж не ухо розбірає слова, й чи не язик доходить смаку страви?
- 12. Так і в старцїв мудрість, а в довголїтників розум.
- 13. У него ж (Бога) премудрість і міць; в його рада й розум.
- 14. Що він розорить, того вже нїхто не збудує; кого він зачинить, нїхто йому не відомкне.
- 15. Задержить води, - все повисихає, пустить їх, - розбурять землю.
- 16. У його сила й премудрість, перед ним той, хто зблудив, і той, хто звів із дороги.
- 17. Він приводить порадників до нерозваги, а суддїв до дурноти.
- 18. Здіймає пояс із царів, і оперізує верівкою стан їх;
- 19. Уймає князям їх почестї, й повалює хоробрих;
- 20. Уймає проречистим язик, і в старцїв мутить розум;
- 21. Окриває стидом людей значніх, і безсилить потужних;
- 22. Виявляє, що глибоко крилось у темряві, й виводить на сьвітло, що в тїнї смертній;
- 23. Множить народи й вигублює їх; розсїває народи, й збірає їх докупи.
- 24. Віднімає розум у голов народів землї й пускає їх блудом у пустинї, де нема шляху;
- 25. Помацьки ходять вони в темряві без сьвітла, й заточуються, неначе пяні.
Ничего нет для сопоставления.
