- 1. А від сього тремтить серце в менї й зрушилось із місця свого.
- 2. Слухайте, слухайте грому; се голос, що виходить із уст його.
- 3. Попід усїм небом реве він, блиск його - на всю землю.
- 4. Ззаду його гуде голос; грімить він голосом величі своєї й не з'упиняє його, коли голос його почуто.
- 5. Гласом своїм грімить Бог предивно, творить дїла великі, нам недослїдимі.
- 6. Він каже снїгові: Окрий землю! Ливень і дощ в його волї.
- 7. Людям печатає руки**, щоб усї взнали дїло його.
- 8. Зьвір утїкає в свій сховок і держиться в своїх леговищах.
- 9. Буря приходить з полудня, з півночі ж - студень.
- 10. Від подиху Божого стає лід, і поверхність води стинається.
- 11. Вогкостю наповняє він хмяри, а облаки сиплють сьвітло його,
- 12. І пускаються вони в напрямі намірів його, щоб виконати те, що він приказує їм, на поверхнї заселеної землї,
- 13. Він велить їм ійти або на скараннє, або на благословеннє, або на помилуваннє.
- 14. Слухай же сього, Йове; стій і роздумуй чудні дїла Божі.
- 15. Знаєш же, як він послугуєсь ними, та як із хмари сьвітло викликає?
- 16. Розумієш же рівновагу хмар, се чудне дїло (Бога) найзвершеннїйшого в знаннї?
- 17. Як нагрівається одїж твоя, коли він спокійно дихне від полудня?
- 18. Або може то ти напинав з ним небеса, тверді, як дзеркало лите?
- 19. Навчи нас, що сказати йому? Ми бо в тій темряві нїчого поняти не можем.
- 20. Чи буде йому звіщено, що я говорю? Хиба ж сказав хто, що сказане доходить до його?
- 21. Тепер не видко ясного сьвітла зпоза хмар, але повіє вітер, і проясниться.
- 22. Сьвітла погода приходить із півночі, а кругом Бога страшна величність.
- 23. Вседержитель! Ми розумом дослїдити не можем його. Він великий силою, судом і повнотою правосуду. Він же нїкого й не пригнїтає.
- 24. То нехай впокоряються перед ним люде, й нехай дрожать перед ним усї, що в серцї мають себе за мудрих!
Ничего нет для сопоставления.
