- 1. І озвавсь Йов і рече:
- 2. Ще й сим разом бесїда моя гірка; бо ж і страдання мої більші, нїж стогнання мої.
- 3. О, коли б я знав, де знайти його (Бога), й зміг доступити до престолу його!
- 4. Я виясив би перед ним справу мою, й уста мої сповнились би оправдуваннєм;
- 5. Я б тодї знав, якими словами він менї відповів би, й зрозумів би, що би він менї сказав.
- 6. Та чи ж став би то він у повній своїй силї зо мною спорити? О, нї! нехай би тільки звернув увагу на мене.
- 7. Тодї я, як праведник, міг би розправлятись із ним - і я на все одержав б виправданнє від суддї мого.
- 8. А то я йду вперед - і нема його, повертаю назад і не зустріну його.
- 9. Чи робить він що по лївій сторонї, я не бачу; чи скритий десь по правій, я не догляну.
- 10. Він же путь мій знає; нехай же ж випробує мене, - я вийду, як золото, чистий.
- 11. Бо моя нога стоїть твердо на стежцї його; путї його я пильнував і не відхилявся.
- 12. Од заповідї уст його не відступав я; слова уст його хранив я пильнїйш, як мої постанови.
- 13. Та він і непорушний; й хто зміг би відвести його? він чинить, що захоче душа його.
- 14. Так, він доведе до кінця, що призначив про мене, а такого в його дуже багато.
- 15. Тим то я й дрожу перед ним; думаю - й серце холоне.
- 16. Бог зломив мого духа, страхом натхнув Вседержитель.
- 17. О, чому ж не затратив він мене, закіль ще ся темрява налягла, й не спрятав морок перед видом моїм!
Ничего нет для сопоставления.
