- 1. Приповістї Соломона Давиденка, царя Ізраїлського,
- 2. Щоб познати премудрість і науку та зрозуміти слова розсудні;
- 3. Щоб присвоїти собі вправу в розважуваннї, правосудї, в судї та правостї;
- 4. Щоб подати простакам понятливість, а молодикові знаннє й обачність;
- 5. Щоб мудрий вислухав і став іще мудрійшим, а розумний щоб знайшов мудрі ради;
- 6. Щоб нам второпати всяку приповість і замотану мову, слова мудрих та загадки їх:
- 7. Почин премудростї - Господень страх; безумні нехтують і розум і науку.
- 8. Слухай, мій сину, науки батька твого, й не відкидай материного заповіту;
- 9. Бо гарний се вінок на голову твою й прикраса на шию тобі.
- 10. Сину мій! як будуть надити тебе ледачі люде, не слухай їх;
- 11. Як скажуть: Ось ходїм, засядемо, щоб убити, заляжемо на чесного - безвинного,
- 12. Проковтнемо його живого, мов безодня, - цїлого, мов би провалився в пропасть;
- 13. Награбимо добра ми всякого в його, сповнимо доми свої хижим лупом;
- 14. Жереб на твою пайку кидати меш разом із нами, спільний склад буде в нас усїх, -
- 15. Мій сину! не ходи по одній з ними дорозї, зупини ногу твою на їх стежцї,
- 16. Бо ноги їх біжять до злого, і кваплять на пролив крові.
- 17. Шкода ж бо ставити в очах всїх птиць сїла;
- 18. Вони ж чигають на власну кров, і складають зраду проти своїм душам.
- 19. Ось такі дороги всїх тих, що ласі на чуже добро: воно відбирає життє тим, що його загарбали.
- 20. Премудрість говорить по улицях, піднімає свій голос по майданах;
- 21. Вона проповідає по головних зборищах, у ввіходах до міських воріт промовляє, говорючи:
- 22. Доки ж вам, ви невіжі, люба буде темнота? доки, ви дурні, кохати метесь в дурнотї? доки нетямущим буде знаннє противне?
- 23. Приникнїть ід мойму картанню: Ось я пролию на вас мого духа, звіщу вам слова мої.
- 24. Я звала вас, а ви не слухали, я руку простягала, та не було, хто б уважав;
- 25. Моєю радою ви гордували й докорів моїх не приняли.
- 26. За те ж і я насьміюся з вашої погибелї, і радїти му, як найде страх на вас;
- 27. Як прийде на вас переляк, мов та буря, й біда, мов хуртовина, пронесеться над вами; коли обгорне вас смуток і тїснота.
- 28. Тодї кликати муть мене, - та не озовуся; з досьвітку шукати будуть, - та не знайдуть мене.
- 29. За те, що знаннє ви зненавидїли й страху Божого не прийняли,
- 30. Що не схотїли слухати моєї ради, погордували докорами моїми;
- 31. За се їсти муть плоди вчинків своїх та переситяться химерами своїми.
- 32. Так, упрямість невіжів убє їх і байдужність дурних погубить їх;
- 33. Хто ж послухає мене, той буде жити безпечно й спокійно, не лякаючись лиха.
Ничего нет для сопоставления.
