Головна > Бібліотека > Бібліїстика > Переклади Біблії > Переклади Біблії українською мовою > Українська Біблія (УБ) у перекладі П. Куліша та І. Пулюя > Старий Завіт > Приповiстi > Глава 1

Глава 1

1. Приповістї Соломона Давиденка, царя Ізраїлського,
2. Щоб познати премудрість і науку та зрозуміти слова розсудні;
3. Щоб присвоїти собі вправу в розважуваннї, правосудї, в судї та правостї;
4. Щоб подати простакам понятливість, а молодикові знаннє й обачність;
5. Щоб мудрий вислухав і став іще мудрійшим, а розумний щоб знайшов мудрі ради;
6. Щоб нам второпати всяку приповість і замотану мову, слова мудрих та загадки їх:
7. Почин премудростї - Господень страх; безумні нехтують і розум і науку.
8. Слухай, мій сину, науки батька твого, й не відкидай материного заповіту;
9. Бо гарний се вінок на голову твою й прикраса на шию тобі.
10. Сину мій! як будуть надити тебе ледачі люде, не слухай їх;
11. Як скажуть: Ось ходїм, засядемо, щоб убити, заляжемо на чесного - безвинного,
12. Проковтнемо його живого, мов безодня, - цїлого, мов би провалився в пропасть;
13. Награбимо добра ми всякого в його, сповнимо доми свої хижим лупом;
14. Жереб на твою пайку кидати меш разом із нами, спільний склад буде в нас усїх, -
15. Мій сину! не ходи по одній з ними дорозї, зупини ногу твою на їх стежцї,
16. Бо ноги їх біжять до злого, і кваплять на пролив крові.
17. Шкода ж бо ставити в очах всїх птиць сїла;
18. Вони ж чигають на власну кров, і складають зраду проти своїм душам.
19. Ось такі дороги всїх тих, що ласі на чуже добро: воно відбирає життє тим, що його загарбали.
20. Премудрість говорить по улицях, піднімає свій голос по майданах;
21. Вона проповідає по головних зборищах, у ввіходах до міських воріт промовляє, говорючи:
22. Доки ж вам, ви невіжі, люба буде темнота? доки, ви дурні, кохати метесь в дурнотї? доки нетямущим буде знаннє противне?
23. Приникнїть ід мойму картанню: Ось я пролию на вас мого духа, звіщу вам слова мої.
24. Я звала вас, а ви не слухали, я руку простягала, та не було, хто б уважав;
25. Моєю радою ви гордували й докорів моїх не приняли.
26. За те ж і я насьміюся з вашої погибелї, і радїти му, як найде страх на вас;
27. Як прийде на вас переляк, мов та буря, й біда, мов хуртовина, пронесеться над вами; коли обгорне вас смуток і тїснота.
28. Тодї кликати муть мене, - та не озовуся; з досьвітку шукати будуть, - та не знайдуть мене.
29. За те, що знаннє ви зненавидїли й страху Божого не прийняли,
30. Що не схотїли слухати моєї ради, погордували докорами моїми;
31. За се їсти муть плоди вчинків своїх та переситяться химерами своїми.
32. Так, упрямість невіжів убє їх і байдужність дурних погубить їх;
33. Хто ж послухає мене, той буде жити безпечно й спокійно, не лякаючись лиха.