- 1. А Йов відповів та й сказав:
- 2. Справді, то ж ви тільки люди, і мудрість із вами помре!...
- 3. Таж і я маю розум, як ви, я не нижчий від вас! І в кого немає такого, як це?
- 4. Посміховищем став я для друга свого, я, що кликав до Бога, і Він мені відповідав, посміховищем став справедливий, невинний...
- 5. Нещасливцю погорда, на думку спокійного, приготовлена для спотикання ноги!
- 6. Спокійні намети грабіжників, і безпечність у тих, хто Бога гнівить, у того, хто ніби то Бога провадить рукою своєю.
- 7. Але запитай хоч худобу і навчить тебе, і птаство небесне й тобі розповість.
- 8. Або говори до землі й вона вивчить тебе, і розкажуть тобі риби морські.
- 9. Хто б із цього всього не пізнав, що Господня рука це вчинила?
- 10. Що в Нього в руці душа всього живого й дух кожного людського тіла?
- 11. Чи ж не ухо слова розбирає, піднебіння ж смакує для себе поживу?
- 12. Мудрість у старших, бо довгість днів розум.
- 13. Мудрість та сила у Нього, Його рада та розум.
- 14. Ось Він зруйнує й не буде воно відбудоване, замкне чоловіка й не буде він випущений.
- 15. Ось Він стримає води і висохнуть, Він їх пустить то землю вони перевернуть.
- 16. В Нього сила та задум, у Нього заблуджений і той, хто призводить до блуду.
- 17. Він уводить у помилку радників, і обезумлює суддів,
- 18. Він розв'язує пута царів і приперізує пояса на їхні стегна.
- 19. Він провадить священиків босо, і потужних повалює,
- 20. Він надійним уста відіймає й забирає від старших розумність.
- 21. На достойників ллє Він погорду, а пояса можним ослаблює.
- 22. Відкриває Він речі глибокі із темряви, а темне провадить на світло.
- 23. Він робить народи потужними й знову їх нищить, Він народи поширює, й потім виводить в неволю.
- 24. Відіймає Він розум в народніх голів на землі та блукати їх змушує по бездорожній пустелі,
- 25. вони ходять навпомацки в темряві темній, і Він упроваджує їх в блуканину, мов п'яного!
Ничего нет для сопоставления.
