- 1. І Йов далі вів мову свою та й казав:
- 2. Як живий Бог, відкинув Він право моє, і душу мою засмутив Всемогутній,
- 3. і як довго в мені ще душа моя, і дух Божий у ніздрях моїх,
- 4. неправди уста мої не говоритимуть, а язик мій не скаже омани!
- 5. Борони мене, Боже, признати вас за справедливих! Доки я не помру, своєї невинности я не відкину від себе,
- 6. за свою справедливість тримаюся міцно, й її не пущу, моє серце не буде ганьбити ні одного з днів моїх,
- 7. нехай буде мій ворог немов той безбожник, а хто повстає проти мене як кривдник!
- 8. Яка ж бо надія лукавому, коли відірве, коли візьме Бог душу його?
- 9. Чи Бог вислухає його крик, коли прийде на нього нещастя?
- 10. Чи буде втішатися він Всемогутнім? Буде кликати Бога за кожного часу?
- 11. Я вас буду навчати про Божую руку, що є у Всемогутнього я не сховаю,
- 12. таж самі ви це бачили всі, то чого ж нісенітниці плещете?
- 13. Така доля людини безбожної, це спадщина насильників, що отримають від Всемогутнього:
- 14. Як розмножаться діти його то хіба для меча, а нащадки його не наситяться хлібом!
- 15. Позосталих по нім моровиця сховає, і вдовиці його не заплачуть...
- 16. Якщо накопичить він срібла, немов того пороху, і наготує одежі, як глини,
- 17. то він наготує, а праведний вдягне, а срібло невинний поділить...
- 18. Він будує свій дім, як та міль, й як той сторож, що ставить собі куреня,
- 19. він лягає багатим, та більше не зробить того: свої очі відкриє й немає його...
- 20. Страхіття досягнуть його, мов вода, вночі буря украде його,
- 21. східній вітер його понесе і минеться, і бурею схопить його з його місця...
- 22. Оце все Він кине на нього, і не змилосердиться, і від руки Його мусить той спішно втікати!
- 23. Своїми долонями сплесне над ним, і свисне над ним з свого місця...
Ничего нет для сопоставления.
