- 1. Мудрість будує свій будинок, | а дурнота його руйнує власними руками.
- 2. Хто ходить просто, Господа боїться; | чиї ж криві дороги, той ним гордує.
- 3. В устах дурного - бич гордині; | а губи мудрих їх оберігають.
- 4. Де волів немає, там порожні ясла; | де бики сильні, там урожай великий.
- 5. Правдивий свідок неправди не говорить; | фальшивий свідок брехнями дихає.
- 6. Шукає мудрости насмішник, та даремно, | а для розумного знання річ легка.
- 7. Йди геть від дурня, | бо тії не знайдеш уст розумних.
- 8. Мудрість розумного - свою дорогу знати; | безумство глупих - обман.
- 9. Дурний з гріха сміється; | між праведними існує ласка.
- 10. Серце знає своє горе, | а в радощі його чужому не втручатись.
- 11. Дім лихих розпадеться, | а намет праведних процвітатиме.
- 12. Є дорога, що людині здається проста, | але кінець її - шлях смерти.
- 13. Навіть від сміху болить серце, | і кінцем радощів буває смуток.
- 14. Нестале серце насититься заходами своїми, | людина добра - вчинками своїми.
- 15. Простодушний іме віри кожному слову; | розумний уважає на свої кроки.
- 16. Мудрий боїться й відвертається від зла, | а дурний зухвалий у своїй самовпевненості.
- 17. Запальна людина робить дурниці, | розважливий - зносить усе.
- 18. Простаки наслідують дурноту, | розумні ж увінчаються знанням.
- 19. Ледачі перед добрими вклоняться, | а безбожні перед праведних дверима.
- 20. Бідний навіть сусідові нелюбий, | в багатого ж є сила друзів.
- 21. Грішить той, хто гордує ближнім; | щасливий той, хто жалує вбогих.
- 22. Чи ж не збочують тії, що замишляють лихо? | Милість і правда тим, хто добро замишляє.
- 23. Кожна праця приносить користь; | пуста балаканина - голод.
- 24. Вінець мудрих - їхній хист; | корона дурних - безглуздя.
- 25. Вірний свідок рятує ДУШІ: | хто дихає брехнею, той - облуда.
- 26. В Господнім страсі - міцне довір'я людини, | і її діти матимуть притулок.
- 27. Господній острах - джерело життя, | щоб уникати сітей смерти.
- 28. У безлічі народу - царя слава; | у нестачі людей - руїна князя.
- 29. Хто терпеливий, той великий розум має; | а хто на гнів запальний, виявляє дурноту.
- 30. Лагідне серце - життя для тіла, | а заздрість гризе кістки.
- 31. Хто гнітить убогого, той Творця його зневажає, | а почитає той, хто жалує бідного.
- 32. Злого валить на землю його власна злоба, | а праведник у своїй чесності знайде притулок.
- 33. У серці розумного мудрість покоїться, | а між дурними її не видно.
- 34. Справедливість підносить народ угору, | а гріх - сором народів.
- 35. Царська прихильність - розумному слузі; | гнів його на того, що йому сором коїть.
Ничего нет для сопоставления.
