Глава 14

< предыдущая глава   следующая глава >
Глава 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31
  • 1. Мудрість будує свій будинок, | а дурнота його руйнує власними руками.
  • 2. Хто ходить просто, Господа боїться; | чиї ж криві дороги, той ним гордує.
  • 3. В устах дурного - бич гордині; | а губи мудрих їх оберігають.
  • 4. Де волів немає, там порожні ясла; | де бики сильні, там урожай великий.
  • 5. Правдивий свідок неправди не говорить; | фальшивий свідок брехнями дихає.
  • 6. Шукає мудрости насмішник, та даремно, | а для розумного знання річ легка.
  • 7. Йди геть від дурня, | бо тії не знайдеш уст розумних.
  • 8. Мудрість розумного - свою дорогу знати; | безумство глупих - обман.
  • 9. Дурний з гріха сміється; | між праведними існує ласка.
  • 10. Серце знає своє горе, | а в радощі його чужому не втручатись.
  • 11. Дім лихих розпадеться, | а намет праведних процвітатиме.
  • 12. Є дорога, що людині здається проста, | але кінець її - шлях смерти.
  • 13. Навіть від сміху болить серце, | і кінцем радощів буває смуток.
  • 14. Нестале серце насититься заходами своїми, | людина добра - вчинками своїми.
  • 15. Простодушний іме віри кожному слову; | розумний уважає на свої кроки.
  • 16. Мудрий боїться й відвертається від зла, | а дурний зухвалий у своїй самовпевненості.
  • 17. Запальна людина робить дурниці, | розважливий - зносить усе.
  • 18. Простаки наслідують дурноту, | розумні ж увінчаються знанням.
  • 19. Ледачі перед добрими вклоняться, | а безбожні перед праведних дверима.
  • 20. Бідний навіть сусідові нелюбий, | в багатого ж є сила друзів.
  • 21. Грішить той, хто гордує ближнім; | щасливий той, хто жалує вбогих.
  • 22. Чи ж не збочують тії, що замишляють лихо? | Милість і правда тим, хто добро замишляє.
  • 23. Кожна праця приносить користь; | пуста балаканина - голод.
  • 24. Вінець мудрих - їхній хист; | корона дурних - безглуздя.
  • 25. Вірний свідок рятує ДУШІ: | хто дихає брехнею, той - облуда.
  • 26. В Господнім страсі - міцне довір'я людини, | і її діти матимуть притулок.
  • 27. Господній острах - джерело життя, | щоб уникати сітей смерти.
  • 28. У безлічі народу - царя слава; | у нестачі людей - руїна князя.
  • 29. Хто терпеливий, той великий розум має; | а хто на гнів запальний, виявляє дурноту.
  • 30. Лагідне серце - життя для тіла, | а заздрість гризе кістки.
  • 31. Хто гнітить убогого, той Творця його зневажає, | а почитає той, хто жалує бідного.
  • 32. Злого валить на землю його власна злоба, | а праведник у своїй чесності знайде притулок.
  • 33. У серці розумного мудрість покоїться, | а між дурними її не видно.
  • 34. Справедливість підносить народ угору, | а гріх - сором народів.
  • 35. Царська прихильність - розумному слузі; | гнів його на того, що йому сором коїть.