- 1. Хто відокремлюється, той шукає власного бажання | й кепкує з усякої розумної поради.
- 2. Дурний у розумі не кохається, | він лише свій дотеп виявляє.
- 3. Із злом приходить і погорда, | а з ганьбою й сором.
- 4. Глибокі води - слова уст людини; | струмок розливний, мудрости джерельце.
- 5. Воно не добре - вважати на особу злого, | щоб праведника на суді скривдити.
- 6. Уста безумного ведуть до сварки, | і губи його викликають удари.
- 7. Уста безумного - його руїна; | губи його - сіть на його душу.
- 8. Слова донощика неначе ласощі, | які до самого споду в животі доходять.
- 9. Недбалий у своїй роботі | - руїнника брат рідний.
- 10. Ім'я Господнє - міцна башта: | праведник утече до неї - і безпечний.
- 11. Багатого достатки - його місто-твердиня, | і, на його думку, як стіна висока.
- 12. Перед погибіллю бундючиться людське серце, | а перед славою - покора.
- 13. Хто, не вислухавши, відповідає, | дурнота на того й сором.
- 14. Дух людини підтримує її в недузі, | а дух прибитий хто може перенести?
- 15. Серце розумного знання здобуває, | і вухо мудрих шукає науки.
- 16. Дарунок людини розширює йому дорогу, | і до вельмож його доводить.
- 17. Хто першим на суді боронить свою справу, здається праведним; | та надійде його сусід і його перевіряє.
- 18. Жереб закінчує спори | й вирішує між могутніми.
- 19. Уражений брат - немов місто-твердиня, | і чвари - немов засуви в замку.
- 20. Плодом уст людини наповнюється його нутро, | і він насичується здобутком губ своїх.
- 21. Смерть і життя - у владі язика; | хто його любить, той плоди його їстиме.
- 22. Хто знайшов жінку, знайшов добро велике | й від Господа одержав ласку.
- 23. Бідний благально говорить, | а багатий відказує жорстоко.
- 24. Бувають приятелі на погибель; | але буває друг від брата прихильніший.
Ничего нет для сопоставления.
