Головна > Бібліотека > Бібліїстика > Переклади Біблії > Переклади Біблії українською мовою > Українська Біблія (УБ) у перекладі І. Хоменка > Старий Завіт > Буття > Глава 2

Глава 2

1. Так закінчено небо й землю з усіма її оздобами.
2. Бог закінчив сьомого дня своє діло, що його творив був, і спочив сьомого дня від усього свого діла, що творив був.
3. І благословив Бог сьомий день і освятив його; того бо дня спочив Бог від усього свого діла, що творячи зробив був.
4. Таке було походження неба й землі, коли сотворено їх. - Коли Господь Бог творив небо й землю,
5. не було ще на землі ніякої польової рослини й не росла ще ніяка трава на полі, бо Господь Бог не посилав дощу на землю, і не було людини, щоб порати землю.
6. Але виходила волога з землі й напувала всю поверхню землі.
7. Тоді Господь Бог утворив чоловіка з земного пороху та вдихнув йому в ніздрі віддих життя, і чоловік став живою істотою.
8. Господь Бог насадив сад у Едемі, на сході, й оселив там чоловіка, що його був утворив.
9. І виростив Господь Бог із землі всяке дерево, принадне на погляд і добре для поживи, і дерево життя посеред саду та й дерево пізнання добра й зла.
10. З Едему ж виходила ріка, щоб зрошувати сад, і звідти розділялась вона на чотири течії.
11. Ім'я першої - Пішон; це та, що обтікає ввесь Хавіла-край, де є золото.
12. А золото цього ж краю добре. Там же є пахуча смола й онікс-камінь.
13. Ім'я другої ріки - Гіхон; вона обтікає ввесь Куш-край.
14. Ім'я третьої ріки - Тигр; вона тече на схід від Ашшуру. Четверта ж ріка - Ефрат.
15. Узяв Господь Бог чоловіка й осадив його в Едемському саді порати його й доглядати його.
16. Та й дав Господь Бог чоловікові таку заповідь: "З усякого дерева в саду їстимеш;
17. з дерева ж пізнання добра й зла не їстимеш, бо того самого дня, коли з нього скуштуєш, напевно вмреш."
18. Тоді сказав Господь Бог: "Не добре чоловікові бути самому; сотворю йому поміч, відповідну для нього."
19. І сотворив Господь Бог з землі всіляких польових звірів і всіляких птахів піднебесних і привів їх до чоловіка побачити, як він назве їх; як саме чоловік назве кожне живе сотворіння, щоб воно так і звалось.
20. І дав чоловік назви всякій скотині, всякому птаству піднебесному і всякому звіреві польовому, але для чоловіка не знайшлося помочі, йому придатної.
21. Тоді Господь Бог навів глибокий сон на чоловіка, і коли він заснув, узяв одне з його ребер і затулив те місце тілом.
23. І чоловік сказав: "Це справді кість від моїх костей і тіло від мого тіла. Вона зватиметься жінкою, бо її взято від чоловіка."
24. Так то полишає чоловік свого батька й матір і пристає до своєї жінки, і стануть вони одним тілом.
25. А були вони обоє, чоловік і його жінка, нагі, та (одне одного) не соромилися.