- 1. Господь сказав до Аврама: "Вийди з землі твоєї, з твоєї рідні, і з дому батька твого в край, що його я тобі покажу.
- 2. А я виведу з тебе великий народ і поблагословлю тебе; та й зроблю великим твоє ім'я, а ти станеш благословенням.
- 3. Благословитиму тих, що тебе благословляють, і проклинатиму того, хто тебе проклинає. Тобою всі племена землі благословлятимуться."
- 4. І пішов Аврам, як сказав йому Господь, пішов і Лот з ним. Було ж Аврамові 75 років, коли він вийшов із Харану.
- 5. Взяв Аврам Сараї, свою жінку, Лота, свого братанича, і все майно, що набули, і людей, що придбали в Харані, та й рушили в дорогу в Ханаан-край і прийшли в Ханаан-край.
- 6. Аврам пройшов його аж до місця Сихем, до діброви Море. А жили тоді в тому краї ханааняни.
- 7. І з'явився Аврамові Господь і сказав: "Потомкам твоїм дам я цю землю!" І спорудив він там жертовник Господеві, що з'явивсь йому.
- 8. Звідти ж він рушив у гори, на схід від Бетелу, і нап'яв свій намет між Бетелем, на захід, та Аї, на схід, і там спорудив жертовник Господеві та й закликав ім'я Господнє.
- 9. Тоді кочував Аврам, мандруючи дедалі на південь.
- 10. Голод виник у краю, і Аврам зійшов у Єгипет, щоб перебути там, бо голод у країні був тяжкий.
- 11. І як наблизився він, щоб увійти в Єгипет, сказав до Сараї, своєї жінки: "Ось я знаю, що ти жінка гарна з виду.
- 12. Побачать тебе єгиптяни, то й скажуть: "Це його жінка", і мене вб'ють, тебе ж лишать живою.
- 13. Скажи, мовляв, ти моя сестра, щоб заради тебе не було мені лиха та щоб вижив завдяки тобі."
- 14. І справді, ледве Аврам увійшов у Єгипет, побачили єгиптяни, що жінка була вельми гарна.
- 15. Побачили її і фараонові вельможі та й розхвалили перед фараоном, і взято жінку в палати фараона,
- 16. що обійшовся з Аврамом добре заради неї, і були в нього вівці, воли, осли, раби, рабині, ослиці й верблюди.
- 17. Та ударив Господь фараона і його дім тяжкими карами за Сараї, жінку Аврама.
- 18. От і прикликав фараон Аврама та й каже: "Що ти це мені вдіяв? Чому не сказав мені, що вона твоя жінка?
- 19. Чому ж сказав: "Вона - моя сестра". Я й узяв її собі за жінку. Ось тобі твоя жінка, візьми її та йди геть"
- 20. І повелів фараон своїм людям, щоб випровадили його з жінкою й зо всім, що було в нього.
Головна > Бібліотека > Бібліїстика > Переклади Біблії > Переклади Біблії українською мовою > Українська Біблія (УБ) у перекладі І. Хоменка > Старий Завіт > Буття > Глава 12
