- 1. Тоді Яків прикликав своїх синів і каже: "Зберіться, і я повім вам, що спіткає вас у днях прийдешніх.
- 2. Зійдіться й слухайте, синове Якова, слухайте Ізраїля, вашого батька.
- 3. Рувим! Ти - мій первенець, моя міць, первоплід моєї чоловічої сили. Вершина гідности й вершина сили.
- 4. Бурхливий, немов вода, та не будеш горувати, бо ти вдерся на ложе твого батька. Ти бо осквернив моє ложе.
- 5. Симеон та Леві - брати, насильства зброя - їх кинджали.
- 6. Нехай душа моя не входить у їхні ради і честь не пристає в їх громаду; вони бо в своїм гніві повбивали мужів, понищили волів у своїм завзятті.
- 7. Проклят нехай буде гнів їхній, бо він був запеклий, і шал їхній, бо був він несамовитий. Я розділю їх у Якові, я їх в Ізраїлі розсію.
- 8. Юдо, тебе брати твої будуть уславляти, твоя рука буде на карку твоїх ворогів. Сини твого батька схиляться тобі до ніг.
- 9. Левеня - Юда. Ти, мій сину, здобиччю зріс угору. Причаївся, немов левище, принишкнув, наче левиця: хто його сполошить?
- 10. Берло від Юди не відійде, ні жезл із-поміж стіп у нього, поки не прийде той, якому він належить, йому будуть коритися народи.
- 11. До виноградини він прив'язує своє осля, що до найкращої лози - дитя ослиці. В вині пере він свою одежу, у крові грон - свій одяг.
- 12. Очі в нього іскристі більш, ніж вино; від молока біліші його зуби.
- 13. Завулон житиме на примор'ї, де пристані - морським суднам, з боку ж Сидон у нього.
- 14. Іссахар - осел костистий, що між кошарами розлігся.
- 15. Бачив, що люба річ спочити та що земля прекрасна, і гне під в'юком спину, та й став рабом підлеглим.
- 16. Дан судитиме люд свій, як одне з поколінь Ізраїля.
- 17. Нехай буде Дан гадюкою при дорозі, зміюкою на стежці; вона кусає коня в ногу, і падає його вершник навзнак.
- 18. Я вичікую, Господи, твого спасіння!
- 19. Гад,- коли орда на нього нападає, він громить і переслідує її по п'ятах.
- 20. Ашер у хлібі розкошує, він постачає ласощі царські.
- 21. Нафталі - лань бистронога, що родить гарні оленята.
- 22. Розкішна вітка - Йосиф, плідна при джерелі гілка, галузки її здіймаються по мурі.
- 23. З ним зачіпалися лучники, ворогували ті, що стріли пускають.
- 24. Та лук їхній поламався на друзки, їхні плечі та їхні руки охляли завдяки Сильному Якова, завдяки імені Пастиря та Скелі Ізраїля.
- 25. Завдяки Богові твого батька, що тобі помагає, та Всевишньому, що тебе благословляє благословенням небес ізгори, благословенням безодні, що розляглась долі, благословенням грудей і лона.
- 26. Нехай благословення твого батька, більші, ніж благословення гір відвічних і ніж приваба горбів споконвічних, на голову Йосифа зійдуть, на тім'я князя між його братами.
- 27. Веніямин - вовк хижий: вранці він добич пожирає, а ввечорі награбоване ділить."
- 28. Всі вони - це дванадцять поколінь Ізраїля, і це те, про що говорив до них їхній батько, коли благословив їх; а благословив він їх кожного благословенням, яке кожному личило.
- 29. По тому він повелів їм, кажучи: "Ось я збираюсь приєднатися до свого роду. Поховайте мене з моїми батьками в печері, що на полі Ефрона, хеттита;
- 30. у печері, що на полі Махпела, напроти Мамре, в Ханаан-краю, яку то з полем купив Авраам в Ефрона, хеттита, на власне кладовище.
- 31. Там поховано Авраама й Сару, його жінку; там поховано Ісаака й Ревеку, його жінку, і там поховав я Лію.
- 32. Це поле й печеру на ньому куплено в синів Хета."
- 33. А коли Яків скінчив наказувати своїм синам, простягнув він свої ноги на ліжко й віддав духа та приєднався до свого роду.
Головна > Бібліотека > Бібліїстика > Переклади Біблії > Переклади Біблії українською мовою > Українська Біблія (УБ) у перекладі І. Хоменка > Старий Завіт > Буття > Глава 49
