Головна > Бібліотека > Бібліїстика > Переклади Біблії > Переклади Біблії українською мовою > Українська Біблія (УБ) у перекладі І. Хоменка > Старий Завіт > Книга Пророка Ісаї > Глава 10

Глава 10

1. Горе тим, що несправедливі видають закони, що пишуть приписи жорстокі,
2. щоб відправляти вбогих без правосуддя, щоб позбавляти права бідних у моїм народі, щоб з удовиць користь тягнути та сиріт обдирати,
3. І що ви чинитимете, як прийде кара, коли насуне погибель здалека? До кого вдастеся по допомогу? Де дінете ви скарби ваші?
4. І не залишиться вам нічого, хіба зігнутись поміж бранців та полягти між убитими. Але по всьому тому гнів його не відвернувся, рука його ще піднята.
5. Горе Ашшурові, палиці мого гніву й києві мого пересердя!
6. Я послав його на народ безбожний, виправив його на народ, що мене гнівить, щоб грабував його, обдирав до нитки, щоб топтав, немов грязюку на дорозі.
7. Та він іншої про те гадки, інакше мислить про те його серце: на думці в нього - вигубити, викорінити чимало народів.
8. Бо він сказав: «Чи ж не мої князі - царі усі?
9. Хіба Калное не те, що й Каркеміш? Або Хамат не те, що й Арфад? І Самарія не те, що Дамаск?
10. Так, як моя рука загарбала царства богів, - а в них було більше кумирів, ніж у Єрусалимі й Самарії! -
11. так, як учинив я з Самарією та її богами, так само вчиню з Єрусалимом та його бовванами.»
12. Але як довершить Господь усе своє діло на горі Сіоні й у Єрусалимі, тоді він покарає плід бундючних намислів царя асирійського і пиху очей його гордовитих,
13. бо він каже: «Силою моєї руки я зробив те і моєю мудрістю, бо я розумний. Я пересунув границі народів, загарбав їхні скарби і повикидав мешканців, немов велет.
14. Моя рука захопила, мов гніздо, багатства народів. І так, як забирають покинуті в ньому яйця, я забрав усі землі, а ніхто й крилом не рушив і рота не роззявив і не писнув.»
15. Хіба сокира хвалиться перед тим, хто нею рубає? Хіба пилка пишається перед тим, хто її тягне? Неначе б палиця рухала того, хто її піднімає, або кий піднімав того, хто не дерев'яний!
16. Тому Господь, Бог сил, пошле сухоти на його товстих, під його славою займеться полум'я, мов полум'я пожару.
17. Світло Ізраїля стане вогнем, і його Святий - полум'ям, що запалить і пожере його тернину і його глоди колючі в одному дні.
18. Розкішний його ліс і його сад він вигубить з душею і тілом, і стане той, немов умираючий сухітник.
19. Останок же дерев його лісу так змаліє, що й дитина їх списати зможе.
20. І станеться того часу: рештки Ізраїля і ті, що врятуються з дому Якова, не будуть опиратись більше на того, хто їх б'є; вони будуть опиратись вірно на Господа, Святого Ізраїлевого.
21. Останок навернеться, останок Якова до Бога Сильного.
22. Бо хоча б у тебе, Ізраїлю, було народу, як піску в морі, то тільки останок навернеться. Призначено загладу, яку наведе справедливість.
23. Так! Призначену загладу Господь, Бог сил, довершить по всій землі.
24. Тим то ж так говорить Господь, Бог сил: «Народе мій, що живеш у Сіоні, не бійся Ашшура, що тебе палицею б'є і кия піднімає на тебе, як колись Єгипет!
25. Бо ще трохи часу, ще трошки, і промине мій гнів, і моя досада буде проти них, їм на погибель.»
26. І Господь сил підніме бич на нього, як тоді, коли побив Мідіяна при Орев-скелі і як підняв палицю свою над морем на Єгипет.
27. І станеться того часу: його тягар здійметься з плечей у тебе і його ярмо не буде тяжіти в тебе на шиї. Він виходить з Ріммону,
28. приходить під Аят, проходить через Мігрон, лишає свій обоз у Міхмасі.
29. Проходять через просмик, у Геві ночують; Рама тремтить, Гівеа Саулова розбіглась.
30. Кричи уголос, о дочко Галліму! Слухай, Лаїшо! Відкажи їй, Анатоте!
31. Розбіглась Мадмена, Гевіму мешканці втікають.
32. Ще лише сьогодні він простоїть у Нові; він піднімає руку проти дочки Сіону, проти пагорба Єрусалиму.
33. Та ось Господь, Бог сил, обіб'є з шумом верховіття; високі на зріст зрубані будуть і найпишніші - принижені.
34. І хащі в лісі під сокирою поляжуть; Ливан із красою повалиться.