Глава 6

  • 1. Тому залишимо початки Христової науки і звернімося до досконалости, щоб знову не покладати основи - покаяння з мертвих діл та віри в Бога -
  • 2. навчання про хрещення і покладання рук, про воскресіння мертвих і про вічний суд.
  • 3. І це зробимо, якщо Бог дозволить.
  • 4. Бо неможливо, щоб ті, що раз просвітилися, і скуштували небесного дару, і стали учасниками Святого Духа,
  • 5. і скуштували добра Божого слова та сили майбутнього віку, -
  • 6. відпали; знову обновлялися до покаяння - і вдруге розпинали та зневажали в собі Божого Сина!
  • 7. Бо земля, що напилася дощу, що часто її окропляє, - яка родить добре зілля тим, які її обробляють, - одержує благословення від Бога.
  • 8. А та, що зростила терня і бур'ян, - непотрібна і близька до прокляття, її кінець - спалення.
  • 9. Улюблені, ми певні, що з вами краще і що тримаєтеся спасіння, хоч і так говоримо.
  • 10. Бо Бог не є несправедливий, щоб забути ваше діло і [працю] любови, яку показали ви стосовно його імени, послуживши і служачи святим.
  • 11. Бажаємо ж, щоб кожний із вас виявляв ту саму дбайливість на певність надії аж до кінця,
  • 12. щоб не були ви ледачими, а наслідували тих, що вспадковують обітниці вірою і терпінням.
  • 13. Бог, давши обітницю Авраамові й не маючи ким більшим клястися, - поклявся собою,
  • 14. кажучи: По правді благословляючи, - благословлю тебе і, розмножуючи, - розмножу тебе.
  • 15. Тож бувши терплячим, одержав обітницю.
  • 16. Люди клянуться вищим, - адже клятва для підтвердження є край усякої їхньої незгоди.
  • 17. Тим більше Бог, бажаючи показати спадкоємцям обітниці незмінність свого рішення, склав клятву,
  • 18. щоб у тих двох незмінних речах, у яких неможливо, щоб обманув Бог, - і мали велику втіху ми, які прибігли триматися за теперішню надію.
  • 19. Вона, мов якір для душі, твердий та певний, і входить усередину за внутрішню заслону,
  • 20. куди за нас увійшов предтеча Христос, ставши навіки архиєреєм за чином Мелхиседека.