- 1. Тому й ми, маючи довкола таку велику хмару свідків, відкиньмо всяку гордість та гріх, що нас легко обплутує, терпляче прямуймо до тієї боротьби, що перед нами, -
- 2. дивлячись на начальника віри й вершителя, на Ісуса, який, замість належної йому радости, перетерпів, не зважаючи на сором, хреста і сів праворуч Божого престолу.
- 3. Подумайте ж про того, хто від грішників перетерпів таку наругу проти себе, щоб і вам не знемогтися та не впасти своїми душами.
- 4. Ви ще не боролися до крови, воюючи проти гріха.
- 5. І забули про нагадування, яке вам, як синам, було сказане: Мій сину, не нехтуй Господніх доган і не падай духом, коли він картає.
- 6. Бо кого Господь любить, того й карає, і б'є кожного сина, якого приймає.
- 7. Якщо терпите догани, Бог з вами поводиться, як із синами. Хіба є такий син, якого батько не картає?
- 8. Якщо ж ви залишилися без картання, якого зазнали всі, тоді ви байстрюки, а не сини.
- 9. До того ж ми мали батьків, що карали наше тіло, і боялися; то чи не значно більше повинні підкоритися Батькові духів, щоб жити?
- 10. Ті на короткий час карали нас, коли вважали це за потрібне; а цей - для нашої користи, щоб ми стали учасниками його святости.
- 11. Бо кожна кара нинішнього часу не вважається радістю, але смутком; згодом же ті, що навчені нею, дістають мирний плід справедливости.
- 12. Тому випростайте опущені руки й ослаблені коліна,
- 13. і стежки для ваших ніг зробіть прямими, щоб кульгаве не збочило, але щоб виправилося.
- 14. Майте мир з усіма і святість, без яких ніхто не побачить Господа.
- 15. Пильнуйте, щоб ніхто не був позбавлений Божої ласки. Щоб у когось не виріс гіркий корінь та щоб не наробив прикрощів, і ним щоб багато хто не опоганився.
- 16. Щоб не був хто блудником або нечестивцем, як Ісав, що за одну їжу віддав своє першорідство.
- 17. Бо ж знайте, що й тоді, як забажав був успадкувати благословення, - був відкинений, бо не знайшов можливости покаятися, хоч слізно його шукав.
- 18. Бо ви не приступили [до гори], до якої можна доторкнутися, та до палаючого вогню, і хмари, і темряви, і бурі,
- 19. і звука сурми, і голосу слів, від якого ті, що чули, відмовилися, щоб більше не мовилося до них слово,
- 20. бо не терпіли того, хто наказував: Коли й звірина доторкнеться до гори, буде побита камінням.
- 21. І таким страшним було те видіння, що Мойсей сказав: Я жахаюся і тремчу.
- 22. Але ви приступили до гори Сіон, до міста живого Бога, до небесного Єрусалима, до десятків тисяч ангелів,
- 23. і торжество собору первістків, записаних на небі, до судді всіх - Бога, і до духів праведників, і досконалих,
- 24. і до посередника Нового Завіту - Ісуса, і до крови очищення, що краще промовляє від Авелевої.
- 25. Пильнуйте, - не зрікайтеся того, хто говорить. Бо як не повтікали вони, що зреклися того, хто пророкував на землі, тим більше ми, коли зрікаємося того, хто з неба,
- 26. і голос якого тоді захитав землю, і який тепер обіцяв кажучи: Ще раз я струсону не тільки землею, але й небом?
- 27. Оце ще раз означає заміну похитаного як такого, що створене, - аби залишилося тільки непохитне.
- 28. Тому одержуючи непохитне царство, маємо ласку, якою шанобливо служимо Богові - з побожністю і страхом.
- 29. Бо наш Бог - це нищівний вогонь.
Головна > Бібліотека > Бібліїстика > Переклади Біблії > Переклади Біблії українською мовою > Українська Біблія (УБ) у перекладі Українського біблійного товариства, 1997 р. > Новий Завіт > До євреїв > Глава 12