Головна > Бібліотека > Бібліїстика > Переклади Біблії > Переклади Біблії українською мовою > Український Новий Заповіт (переклад о. Рафаїла Турконяка) > Вiд Луки > Глава 6

Глава 6

1. Сталося так, що в суботу він ішов через засіяні лани; його учні зривали колосся та їли, розтираючи руками.
2. Деякі фарисеї сказали: Чому робите те, чого не годиться [робити] в суботу?
3. У відповідь Ісус сказав їм: Хіба ви не читали того, що зробив Давид, коли зголоднів сам і ті, що були з ним?
4. Як увійшов він до Божого дому, то взяв принесені хліби, яких не годиться їсти, хіба тільки самим священикам; з'їв і дав тим, що були з ним?
5. І додав: Син Людський є Господом [і] суботи.
6. І сталося іншої суботи, як увійшов він до синаґоґи й навчав. Був там чоловік, що мав усохлу праву руку.
7. Книжники й фарисеї підглядали, чи в суботу він лікуватиме, щоб знайти оскарження проти нього.
8. А він знав їхні думки і сказав чоловікові, що мав суху руку: Підведися і стань посередині. Той підвівся і став.
9. Ісус же промовив до них: Запитаю вас, що годиться в суботу - добро робити, чи зло робити, душу врятувати, чи згубити?
10. Поглянувши на них усіх, сказав йому: Простягни свою руку. Той зробив, і рука його стала дужа [здорова, як і друга].
11. А вони сповнилися люттю, змовлялися один з одним, що далі робити з Ісусом.
12. Сталося тими днями, що вийшов Він на гору помолитися; і був цілу ніч у молитві до Бога.
13. А коли настав день, покликав своїх учнів; вибравши з них дванадцятьох, і назвав їх апостолами:
14. Симона, якого назвав Петром, та Андрія, брата його, Якова й Івана, Пилипа й Вартоломія,
15. Матвія і Тому, Якова Алфеєвого й Симона, званого Зилотом,
16. Юду Якового та Юду Іскаріотського, що став зрадником.
17. Зійшовши, став з ними на рівному місці; також численна юрба його учнів та безліч народу з усієї Юдеї і Єрусалима, і з приморського Тира й Сидона,
18. які посходилися послухати його і вилікуватися від своїх недуг; а також ті, що терпіли від нечистих духів, - й вздоровлялися;
19. і вся ця юрба намагалася доторкнутися до нього, бо з нього виходила сила і зціляла всіх.
20. А він глянувши на своїх учнів, говорив: Блаженні бідні, бо ваше є Царство Боже.
21. Блаженні голодні тепер, бо наситяться. Блаженні ви, що плачете тепер, бо втіштеся.
22. Блаженні будете, коли зненавидять вас люди, коли розлучать вас, ганьбитимуть і знеславлять ваше ім'я через Людського Сина.
23. Радійте того дня і веселіться, бо винагорода ваша велика на небі; бо так само робили пророкам їхні батьки.
24. Та горе вам, багатії, бо далекі ви від утіхи вашої.
25. Горе вам, ситі тепер, бо зголоднієте. Горе вам, що смієтеся тепер, бо заридаєте й заплачете.
26. Горе, коли хвалитимуть вас усі люди; бо так само робили з фальшивими пророками їхні батьки.
27. Але вам, хто слухає, кажу: Любіть ворогів ваших, добро робіть тим, що ненавидять вас;
28. благословляйте тих, що проклинають вас, моліться за тих, що очорнюють вас.
29. Тому, хто б'є тебе по щоці, підстав і другу; а від того, хто забирає в тебе одяг, - і сорочки не борони.
30. Кожному, хто просить у тебе, - дай; а від того, хто забирає твоє, - не домагайся.
31. Як хочете, щоб робили вам люди, - робіть [і ви] їм так само.
32. А коли любите тих, що люблять вас, то яка вам ласка? Адже й грішники люблять тих, що їх люблять.
33. І коли добро робите тим, що вам роблять, яка вам ласка? Бо ж і грішники те саме роблять.
34. І коли позичаєте в тих, від яких сподіваєтесь одержати, яка вам ласка? Грішники теж грішникам позичають, щоб одержати стільки ж.
35. Тож любіть ворогів своїх, робіть добро, позичайте, нічого не очікуючи, - і буде винагорода вам велика, будете синами Всевишнього, бо він добрий і до невдячних та злих.
36. Будьте милосердними, як і Батько ваш милосердний.
37. Також не судіть - і не будете суджені; не осуджуйте, щоб не бути осудженими. Відпускайте - і відпуститься вам;
38. дайте - і дасться вам; мірку добру, натоптану, струснуту й переповнену дадуть вам у пелену. Бо якою міркою ви міряєте, такою ж відміряється вам.
39. Розповів їм притчу: Чи може сліпий сліпого водити? Чи не впадуть обидва в яму?
40. Немає учня над учителем; але кожний, удосконалившись, стане як його вчитель.
41. Чому бачиш скалку, що в оці брата твого, а колоди, що в оці твоїм, не помічаєш?
42. [Або] як можеш сказати братові своєму: Брате, дозволь я вийму скалку з твого ока, - а не бачиш тієї колоди, що застряла в твоєму оці? Лицеміре, вийми спочатку колоду з власного ока, а тоді знатимеш, як вийняти скалку з ока брата твого.
43. Немає доброго дерева, що родило б злий плід; немає поганого дерева, що родило б добрий плід.
44. Бо кожне дерево пізнається зі свого плоду; з терену не збирають смокви, а з глоду не збирають винограду.
45. Добра людина з доброго скарбу [свого] серця виносить добро, а погана - зі злого [скарбу свого серця] виносить зло; чим наповнене серце, тим самим мовлять і вуста.
46. Чому мене кличете: Господи, Господи, - а не робите того, що я кажу?
47. Кожний, що приходить до мене і слухає слово моє та виконує його, - скажу вам, до кого подібний:
48. подібний він до людини, що будує оселю, яка викопала, поглибила і поклала основу на камені; коли сталася повінь, підступила ріка до тієї оселі, то не змогла зрушити її, бо була вона на добрій основі.
49. А той, хто почув і не зробив, подібний до людини, що збудувала оселю на землі - без основи. І підступила до неї ріка, оселя тут же завалилася - велика була з неї руїна.