- 1. І сталося одного дня, коли навчав він народ у храмі і благовістив, то прийшли архиєреї та книжники з старшинами
- 2. і мовили до нього, кажучи: Скажи нам, якою владою ти це робиш, або хто дав тобі цю владу?
- 3. У відповідь він сказав їм: Запитаю вас і я [одне] слово, і скажіть мені:
- 4. хрещення Івана було з неба чи від людей?
- 5. Вони міркували собі, кажучи: Коли скажемо: З неба, - відкаже: Чому ж ви не повірили йому?
- 6. Якщо ж скажемо: Від людей, - увесь народ поб'є нас камінням; бо переконаний, що Іван є пророк.
- 7. І вони відповіли, що не знають ізвідки.
- 8. А Ісус сказав їм: То й я не скажу вам, якою владою це роблю.
- 9. Почав же людям розповідати таку притчу: Один чоловік насадив виноградник, віддав його робітникам та й відбув на довший час.
- 10. У певну пору послав до робітників раба, щоб дали йому з виноградних плодів; а робітники, побивши його, відіслали ні з чим.
- 11. І знову послав другого раба; вони й того побили, зневажили та й відіслали ні з чим.
- 12. І знову послав третього: вони й цього поранили й вигнали.
- 13. Сказав тоді господар виноградника: Що маю робити? Пошлю свого улюбленого сина: чи часом, [побачивши] його, не посоромляться?
- 14. Угледівши його, робітники міркували собі, кажучи: Це спадкоємець, убиймо його, щоб спадщина стала наша.
- 15. І викинувши його геть з виноградника, вбили. Що ж зробить їм господар виноградника?
- 16. Прийде й вигубить цих робітників та віддасть виноградник іншим. Почувши, сказали: Хай цього не станеться!
- 17. Він же, поглянувши на них, сказав: Що означає написане: камінь, що його відкинули будівничі, став наріжним?
- 18. Кожен, хто спаде на той камінь, розіб'ється; [а] на кого він сам упаде, розчавить його.
- 19. І хотіли архиєреї та книжники прибрати його до рук тієї ж години, але злякалися народу, бо зрозуміли, що сказав цю притчу до них.
- 20. Стежачи, послали підглядачів, які видавали себе за праведних, аби схопити його на слові та видати його урядові й владі намісника.
- 21. Запитали його, кажучи: Учителю, знаємо, що правильно говориш і навчаєш, не дивишся на обличчя, але по правді наставляєш на Божу дорогу.
- 22. Чи належить нам давати данину кесареві чи ні?
- 23. Зрозумівши їхнє лукавство, сказав до них: [Чому мене спокушуєте?]
- 24. Покажіть мені динарій: чий там образ і напис? [Відповівши], вони сказали: Кесарів.
- 25. А він відказав їм: Тож віддайте те, що кесареве, - кесареві, а те, що Боже, - Богові.
- 26. І не могли піймати його на слові перед народом і, здивувавшись його відповіддю, замовкли.
- 27. Підійшли деякі з садукеїв, - що твердять, ніби воскресіння немає, - та й запитали його,
- 28. кажучи: Учителю, Мойсей записав нам, що коли в кого помер брат, що має дружину, а помер бездітний, то нехай його брат візьме її за дружину та відновить насіння для свого брата.
- 29. Отже, було сім братів: і перший, узявши дружину, помер бездітним;
- 30. другий, [узявши дружину, також помер бездітним];
- 31. третій узяв - і так само всі семеро - жоден не лишив дітей, усі померли.
- 32. Зрештою померла й жінка.
- 33. При воскресінні котрому з них вона буде дружиною? Бо семеро мали її за дружину.
- 34. І, [відповівши], сказав їм Ісус: Сини цього віку женяться і виходять заміж.
- 35. А ті, що будуть гідні того віку й воскреснуть з мертвих, не женяться і не виходять заміж;
- 36. бо більше вмерти не можуть, оскільки є рівні ангелам, є Божими синами, бувши синами воскресіння.
- 37. А що мертві встають, то й Мойсей показав при кущі, коли назвав Господа Богом Авраамовим, і Богом Ісааковим, і Богом Яковим.
- 38. Бог же не є Богом мертвих, а живих, - бо всі для нього живуть.
- 39. У відповідь деякі з книжників сказали: Учителю, добре сказав ти.
- 40. Більше не сміли його ні про що запитувати.
- 41. Сказав він до них: Як же це кажуть, що Христос є сином Давидовим?
- 42. Таж сам Давид говорить у книзі Псалмів: Мовив Господь Господеві моєму: сядь праворуч мене,
- 43. доки не покладу ворогів твоїх підніжком ногам твоїм.
- 44. Давид, отже, його називає Господом, як же він йому син?
- 45. Коли весь народ слухав, казав своїм учням:
- 46. Стережіться книжників, що бажають ходити в шатах і люблять вітання на торговищах та перші сидіння в синаґоґах і перші місця на вечерях,
- 47. які з'їдають оселі вдовиць і напоказ довго моляться; вони дістануть дуже тяжке засудження.
Головна > Бібліотека > Бібліїстика > Переклади Біблії > Переклади Біблії українською мовою > Український Новий Заповіт (переклад о. Рафаїла Турконяка) > Вiд Луки > Глава 20