Головна > Бібліотека > Бібліїстика > Переклади Біблії > Переклади Біблії українською мовою > Український Новий Заповіт (переклад о. Рафаїла Турконяка) > Вiд Луки > Глава 18

Глава 18

1. Він розповів їм притчу, як треба завжди молитися і не занепадати духом,
2. кажучи: Був один суддя в якомусь місті, що Бога не боявся і людей не соромився.
3. Була ж у тому місті вдова, що приходила до нього й казала: Захисти мене від мого супротивника.
4. А він не хотів того досить тривалий час. Згодом сказав собі: Хоч і Бога не боюся, і людей не соромлюся,
5. але через те, що мені докучає ця вдова, захищу її, щоб не приходила й не докучала мені.
6. І мовив Господь: Слухайте, що каже неправедний суддя.
7. Чи ж Бог не захистить своїх обранців, що кличуть до нього день і ніч, чи баритиметься до них?
8. Кажу вам: оборонить їх негайно. Одначе Людський Син, як прийде, то чи знайде віру на землі?
9. А для тих, що надіються на себе, ніби вони праведні і за ніщо мають інших, розповів цю притчу:
10. Два чоловіки ввійшли до храму помолитися; один фарисей, а другий митник.
11. Фарисей, ставши, отак собі молився: Боже, дякую тобі, що я не такий, як інші люди - грабіжники, несправедливі, перелюбники, або як оцей митник;
12. пощу двічі на тиждень, даю десятини з усього, що надбаю.
13. А митник, здалека стоячи, не смів навіть очей звести до неба, але бив себе в груди, кажучи: Боже, милосердний будь до мене, грішного.
14. Кажу вам, що цей повернувся до своєї хати виправданий більше, ніж той; бо кожен, хто підноситься, - буде понижений; а хто себе понижує, - піднесений буде.
15. Приносили ж до нього й немовлят, щоб до них доторкнувся; учні, побачивши, забороняли їм.
16. А Ісус покликав їх та й каже: Пустіть, хай діти до мене приходять і не бороніть їм, бо Царство Боже - для них.
17. Щиру правду кажу вам: хто не прийме Божого Царства, як дитина, той не ввійде до нього.
18. І запитав його якийсь знатний, кажучи: Учителю добрий, що мені зробити, аби успадкувати вічне життя?
19. Ісус же йому відповів: Чому звеш мене добрим? Ніхто не є добрий, тільки сам Бог.
20. Заповіді знаєш: не чини перелюбу, не вбивай, не кради, не свідчи неправдиво, шануй батька свого та матір [свою].
21. Він же сказав: Усе це я виконував змолоду.
22. Почувши це, Ісус сказав йому: Ще одного ти не зробив: усе, що маєш, продай і роздай бідним, - і матимеш скарб на небі; і йди за мною.
23. Він же, почувши це, зажурився, бо був дуже багатий.
24. Як побачив Ісус, що той зажурився, то сказав: Як нелегко багатим увійти до Божого Царства;
25. бо легше верблюдові пройти через вушко голки, ніж багатому ввійти до Божого Царства.
26. Ті, що слухали, спитали: А хто ж тоді може врятуватися?
27. Він же відказав: Неможливе для людей - можливе для Бога.
28. І мовив Петро: Ось ми, лишивши своє, пішли за тобою.
29. Він же сказав їм: Щиру правду кажу вам: що немає нікого, хто лишив хату, або батьків, або братів, або дружину, або дітей задля Божого Царства,
30. і не одержував значно більше тепер, а в майбутньому - вічне життя.
31. Узявши дванадцятьох, промовив до них: Ось ідемо до Єрусалима, і довершиться все, написане пророками про Людського Сина;
32. бо він буде виданий поганам, буде висміяний, зневажений, обпльований;
33. збичувавши, уб'ють його; але третього дня він воскресне.
34. Але вони нічого з цього не зрозуміли; це слово було приховане від них - і не збагнули сказаного.
35. Сталося так, що, коли наблизився він до Єрихона, якийсь сліпець сидів при дорозі й жебрав.
36. Почувши юрбу, що проходила, запитав, що це.
37. Йому відказали, що проходить Ісус Назарянин.
38. Він закричав, кажучи: Ісусе, сину Давидів, помилуй мене!
39. І ті, що йшли попереду, погрожували йому, щоб замовк, а він же ще дужче кричав: Сину Давидів, помилуй мене!
40. Спинившись, Ісус наказав привести його до себе. Коли він наблизився, запитав його:
41. Що хочеш, аби я для тебе зробив? Він же сказав: Господи, щоб мені повернувся зір.
42. Ісус сказав йому: Стань видючий, твоя віра тебе врятувала.
43. І враз прозрів і пішов за ним, прославляючи Бога. І весь народ, побачивши це, віддав хвалу Богові.