Головна > Бібліотека > Бібліїстика > Переклади Біблії > Переклади Біблії українською мовою > Український Новий Заповіт (переклад о. Рафаїла Турконяка) > Вiд Iвана > Глава 8

Глава 8

1. Ісус же пішов на Оливну гору.
2. А вдосвіта знову прийшов до храму; весь народ ішов до нього; сівши, навчав їх.
3. Приводять [до нього] книжники й фарисеї жінку, зловлену під час перелюбу; поставивши її посередині,
4. кажуть до нього: Учителю, ця жінка явно була спіймана в перелюбі.
5. В законі Мойсей наказав нам таких побивати камінням. Що ти на це скажеш?
6. Це розповідали, випробовуючи його, щоб мати на чому оскаржити його. Ісус же, схилившись додолу, писав пальцем на землі,
7. [не звертаючи на них уваги]. Як наполягали у своїх запитаннях, підвівся і сказав до них: Хто з вас без гріха, хай перший кине на неї камінь.
8. І знову, схилившись, писав на землі.
9. Вони ж, почувши, [і будучи засоромлені совістю], відходили один по одному, почавши від старших [до останніх]; і лишився сам [Ісус] та жінка, що стояла посередині.
10. Ісус, підвівши голову [і не побачивши нікого, лиш саму жінку], сказав їй: Жінко, де вони, [ті, що звинуватили тебе]? Ніхто тебе не засудив?
11. Вона відповіла: Ніхто, Господи. Сказав їй Ісус: Я тебе також не засуджую. Іди й відтепер більше не гріши.
12. Знову промовляв до них Ісус, кажучи: Я - світло для світу; хто піде за мною, той не ходитиме в темряві, але матиме світло життя.
13. Тоді сказали йому фарисеї: Ти свідчиш про себе сам і твоє свідчення не є правдивим.
14. Відповів їм Ісус і сказав їм:Хоч я свідчу сам про себе, моє свідчення є правдивим, бо я знаю, звідки прийшов і куди йду;
15. а ви не знаєте, звідки я і куди йду. Ви тілом судите, - я ж не суджу нікого.
16. А якщо я і суджу, то мій суд є правдивим, бо я не один, але з тим, що мене послав, - з Батьком.
17. У вашому ж таки законі написано, що свідчення двох людей є правдивим.
18. Я сам свідчу про себе і свідчить про мене й той, що мене послав, - Батько.
19. Тоді запитали його: Де твій Батько? Відповів Ісус: Ані мене не знаєте, ані мого Батька; коли б ви мене знали, то знали б і мого Батька.
20. Ці слова сказав біля скарбниці, навчаючи в храмі; і ніхто не схопив його, бо ще не надійшла його година.
21. Знову сказав їм [Ісус]: Я відходжу і шукатимете мене, і в гріхові своєму помрете. Куди я йду, туди ви не можете піти.
22. Міркували поміж собою юдеї, чи бува сам себе він не вб'є, коли каже: Куди я іду, туди ви не можете піти?
23. І говорив їм: Ви з долу, я з високости; ви - від цього світу, я - не від цього світу.
24. Тому я сказав вам, що помрете у ваших гріхах. Бо якщо не повірите, що то я, помрете у ваших гріхах.
25. А вони запитали його: Хто ти? Сказав їм Ісус: Я - початок, що й кажу вам.
26. Багато чого маю про вас говорити і судити; але той, хто послав мене, є правдивий; і я світові те говорю, що від нього почув.
27. Не збагнули вони, що то він говорив їм про Батька.
28. Отож, сказав їм Ісус: Коли підіймете Сина Людського, тоді збагнете, що це я і що від себе нічого не роблю, а тільки як навчив мене [мій] Батько, - те й говорю.
29. Той, хто послав мене, - зі мною; [Батько] не лишив мене самого, бо я завжди роблю те, що йому до вподоби.
30. Як він це говорив, багато хто повірив у нього.
31. Тож промовив Ісус до тих юдеїв, які повірили в нього: Якщо ви перебуватимете в моїм слові, тоді справді будете моїми учнями,
32. і пізнаєте правду, і правда зробить вас вільними.
33. Відповіли йому: Ми є Авраамовим насінням і не були ні в кого й ніколи невільниками. То як же ти кажеш, що станемо вільними?
34. Відповів їм Ісус: Щиру правду, щиру кажу вам, що кожний, хто чинить гріх, є невільником гріха.
35. Але невільник не лишається в оселі вічно; Син же лишається вічно.
36. Отож, якщо Син визволить вас, то справді будете вільними.
37. Знаю, що ви є насінням Авраамовим, але прагнете мене вбити, бо моє слово не вміщується в вас.
38. Я кажу те, що побачив у [мого] Батька; а ви чините те, що чули від [вашого] батька.
39. Сказали йому у відповідь: Авраам є наш батько. Каже їм Ісус: Якби ви були Авраамовими дітьми, ви чинили б діла Авраама;
40. нині ж прагнете вбити мене - людину, що сказала вам правду, яку почула від Бога: Авраам такого не робив.
41. Ви робите діла вашого батька. Вони сказали йому: Ми народилися не від перелюбу; маємо одного Батька - Бога.
42. Сказав їм Ісус: Якби Бог був вашим Батьком, ви полюбили б мене, бо я від Бога вийшов і прийшов - не від себе ж самого прийшов, але він мене послав.
43. Чому не розумієте моєї мови? - Бо ви не можете чути мого слова.
44. Ваш батько - диявол і ви хочете виконувати жадання вашого батька. Той був душогубом від самого початку і в правді не встояв, бо нема в ньому правди. Коли говорить неправду, тоді своє говорить, бо він брехун і батько його.
45. А коли я правду кажу, - не вірите мені.
46. Хто з вас оскаржить мене за гріх? Якщо правду кажу, то чому ви мені не вірите?
47. Хто від Бога, той слухає Божі слова; ви ж тому й не слухаєте, що ви не від Бога.
48. Відповіли на це юдеї і сказали: Хіба не так ми говоримо, що ти самарянин і біса маєш?
49. Відповів Ісус: Я біса не маю; але шаную мого Батька, а ви мене зневажаєте.
50. Я не шукаю власної слави: є той, хто шукає і судить.
51. Щиру правду, щиру кажу вам, що коли хто збереже моє слово, не побачить смерти до віку.
52. Сказали йому юдеї: Отепер ми дізналися, що маєш біса. І Авраам помер, і пророки; а ти кажеш, що коли хто збереже моє слово, не скуштує смерти ніколи.
53. Чи ти більший від нашого батька Авраама, який помер? Та й пророки повмирали. Ким себе самого робиш?
54. Відповів Ісус: Якщо я прославлятиму себе самого, то слава моя - ніщо. Це мій Батько мене прославляє, - той, про якого ви кажете, що він є нашим Богом;
55. ви його не пізнали; я ж його знаю. І якщо скажу, що не знаю його, то буду подібним до вас - брехуном; але я його знаю та зберігаю його слово.
56. Авраам, ваш батько, радий був би побачити мій день - і побачив, і втішився.
57. Сказали йому на це юдеї: Не маєш ще й п'ятдесяти років, а вже бачив Авраама?
58. Сказав їм Ісус: Щиру правду, щиру кажу вам: Перш ніж Авраам був, - я є.
59. Тоді схопили каміння, щоб кидати на нього. Ісус же сховався, і вийшов з храму, [пройшовши між ними, й попрямував далі].