Головна > Бібліотека > Бібліїстика > Переклади Біблії > Переклади Біблії українською мовою > Український Новий Заповіт (переклад о. Рафаїла Турконяка) > Дiї > Глава 19

Глава 19

1. І сталося, що коли Аполлос був у Коринті, Павло, обійшовши горішні країни, прибув до Ефеса і, знайшовши деяких учнів,
2. сказав їм: Чи увірувавши, одержали ви Святого Духа? Вони ж відповіли йому: Та ми й не чули, що є Святий Дух.
3. Сказав же [їм]: Тож у що ви хрестилися? Вони відповіли: В Іванове хрещення.
4. І мовив Павло: Іван хрестив хрещенням на покаяння, кажучи людям, щоб повірили в того, що йде за ним, цебто в Ісуса [Христа].
5. Почувши ж, охрестилися в ім'я Господа Ісуса,
6. а коли Павло поклав на них руки, прийшов на них Святий Дух, і вони говорили мовами і пророкували.
7. А було їх усіх чоловік із дванадцять.
8. Увійшовши ж до синаґоґи, три місяці рішуче переконував і говорив про Боже Царство.
9. А коли деякі опиралися і не вірили, злословлячи дорогу перед юрбою, відступив від них, відлучив учнів і диспутував щодня в школі [якогось] Тирана.
10. Це було впродовж двох років, тож усі, що жили в Азії, почули Господнє слово, юдеї і греки.
11. Бог чинив надзвичайні чуда руками Павла,
12. так що й на недужих клали хустини й пояси з його тіла, і вони оздоровлялися від недуг, і злі духи виходили.
13. Деякі з мандрівних ворожбитів юдейських почали закликати ім'я Господа Ісуса на тих, що мали злих духів, кажучи: Заклинаємо вас Ісусом, якого Павло проповідує.
14. Було ж якихось сім синів Скеви, юдейського архиєрея, які це робили.
15. Відповів же злий дух і сказав їм: Я Ісуса знаю, і Павла знаю, а ви хто такі?
16. І скочив на них чоловік, у якому був злий дух, і, здолавши обох, подужав їх так, що втекли з тієї оселі нагі та поранені.
17. Це стало відомо всім юдеям і грекам, що жили в Ефесі, і страх напав на них усіх, і славилося ім'я Господа Ісуса.
18. Чимало хто з тих, що повірили, приходили, сповідуючись й розповідаючи про свої вчинки.
19. Багато чарівників, зібравши книги, спалили перед усіма, і почислили їх ціну, і знайшли, що це п'ятдесят тисяч срібняків.
20. Так сильно Господнє слово росло та зміцнювалося.
21. А коли це сповнилося, Павло в Дусі задумав, пройшовши Македонію і Ахаю, іти до Єрусалима, сказавши: Як побуду там, то треба мені й Рим побачити.
22. Пославши до Македонії двох із тих, що служили йому, Тимофія і Ераста, сам лишався якись час в Азії.
23. Було того часу чимале сум'яття за дорогу.
24. Бо якийсь золотар на ім'я Дмитро, що робив срібні храми Артеміди, давав митцям немалий заробіток.
25. Зібравши їх і інших, що це робили, сказав: Мужі, ви знаєте, що наш прибуток - від цієї роботи,
26. і бачите, й чуєте, що не тільки в Ефесі, а й майже в усій Азії цей Павло, переконавши, відвернув велику юрбу, кажучи, що то не боги, які зроблені руками.
27. Не тільки ж є небезпека, що наше ремесло занепаде, але й за ніщо вважатимуть храм великої богині Артеміди. І буде знищена велич тієї, що її шанує вся Азія та цілий світ.
28. Почувши й переповнившись гнівом, вони кричали, кажучи: Велика Артеміда ефеська!
29. У місті зчинився заколот. Кинулися однодушно до видовища, схопивши Гая і Аристарха, македонців, Павлових супутників.
30. Як же Павло хотів увійти в юрбу, учні не пустили його.
31. Дехто з азійських начальників, які були його приятелями, пославши до нього, благали, щоб не йшов він до видовища.
32. Кожний, отже, щось інше кричав, бо зібрання було в сум'ятті, і багато хто не знав, задля чого зібралися.
33. З юрби вибрали Олександра, якого висували юдеї; Олександер же, махнувши рукою, хотів відповісти юрбі.
34. А дізнавшись, що він юдей, усі зо дві години гукали в один голос: Велика Артеміда ефеська!
35. А писар, заспокоївши юрбу, сказав: Мужі ефеські, чи є якась людина, яка не знає, що місто Ефес шанує велику Артеміду і діопета?
36. Отже, оскільки це незаперечне, треба вам угамуватися і не робити нічого необачного.
37. А ви привели цих людей, що ні храму не збещещують, ані богині нашої не зневажають.
38. Отже, коли Дмитро й ті митці, що з ним, мають на когось справу, є судді та проконсули, хай позивають один одного.
39. А як чогось іншого шукаєте, то те хай розв'яжеться за законом зборів.
40. Бо нам загрожує небезпека за сьогоднішнє бути звинуваченими в заколоті, і немає жодної причини, якою зможемо виправдати цей розрух. І, сказавши це, розпустив зібрання.