Головна > Бібліотека > Бібліїстика > Переклади Біблії > Переклади Біблії українською мовою > Український Новий Заповіт (переклад о. Рафаїла Турконяка) > Дiї > Глава 20

Глава 20

1. Як заколот угамувався, Павло скликав учнів, потішив і поцілував їх та й вийшов, щоб іти до Македонії.
2. Пройшовши ж ті околиці і підбадьоривши їх чималим словом, прибув до Греції
3. і прожив три місяці. Як юдеї вчинили змову проти нього, коли бажав відплисти до Сирії, надумав повернутися через Македонію.
4. З ним пішов [аж до Азії] Сопатер, берянин, пирієць та солуняни Аристарх і Секунд, і Гай, дервієць, і Тимофій, та азійці Тихик і Трохим.
5. Вони відбули наперед і очікували нас у Трояді,
6. а ми відпливли по святах Опрісноків із Филипів і прийшли за п'ять днів до них до Трояди, де прожили сім днів.
7. Першого дня після суботи, як зібралися ми розломити хліб, Павло говорив до них, бажаючи відбути на другий день, і затягнув слово до півночі.
8. Було багато свічок у горниці, де ми зібралися.
9. Якийсь юнак, на ім'я Евтих, сидів на підвіконні. Його здолав глибокий сон, бо Павло задовго говорив. Нахилившись уві сні, впав додолу з третього поверху, і підняли його мертвим.
10. Зійшовши, Павло припав до нього, обняв і сказав: Не тривожтеся, бо його душа в ньому.
11. Повернувшись, він переломив хліб і спожив достатньо, говорив аж до світанку, а потім вийшов.
12. А юнака привели живим, і втішились немало.
13. Ми ж, прийшовши до корабля, відпливли до Асона, бажаючи звідти взяти Павла, бо він так нам наказав був, бажаючи сам іти пішки.
14. Як же пристав до нас в Асоні, ми взяли його та прибули до Мітилени
15. і відпливли звідти на другий день, причалили навпроти Хіоса, наступного дня відпливли до Самоса, [і перебувши в Трогилії,] назавтра прийшли до Мілета.
16. Бо Павло надумав поминути Ефес, щоб не забаритися в Азії. Бо він квапився, аби, якщо буде можливе, бути в Єрусалимі на день П'ятдесятниці.
17. А з Мілета, пославши до Ефеса, прикликав пресвітерів церкви.
18. Коли прийшли до нього, промовив до них: Ви знаєте, що від першого дня, відколи прийшов я до Азії, я з вами ввесь час перебував,
19. служачи Господеві з усією покірливістю, і з слізьми та напастями, що трапилися мені від юдейських підступів;
20. що я не поминув нічого з того, що корисне, аби сказати вам і навчати вас прилюдно й по оселях,
21. свідкуючи юдеям та грекам перед Богом, щоб вони покаялися і ввірували в Господа нашого Ісуса.
22. І ось тепер я, зв'язаний Духом, іду до Єрусалима, не знаючи, що там має мені трапитися;
23. проте Святий Дух по містах свідчить мені, кажучи, що мене очікують кайдани та муки.
24. Але [за ніщо не дбаю, ані] сам не вважаю [свою] душу дорогоцінною, щоб [з радістю] скінчити свою дорогу та служіння, яке я одержав від Господа Ісуса: засвідчити Євангелію Божої ласки.
25. І нині ось я знаю, що більше не побачите мого обличчя всі ви, між якими я ходив, проповідуючи [Боже] Царство.
26. Тому свідчу вам сьогоднішнього дня, що я чистий від крови всіх.
27. Бо я не ухилявся від того, аби сказати вам усю Божу волю.
28. Пильнуйте себе та всієї отари, в якій вас Святий Дух поставив єпископами, щаб пасти церкву [Господа і Бога], яку він відкупив своєю кров'ю.
29. [Бо] я знаю [це], що по моїм відході прийдуть до вас хижі вовки, які не щадитимуть отари,
30. і з вас самих постануть мужі, що говоритимуть спотворене, щоб відтягти учнів слідом за собою.
31. Тому пильнуйте, пам'ятаючи, що три роки день і ніч я не переставав навчати кожного зі слізьми.
32. І тепер передаю вас Богові та слову ласки його, що може збудувати і дати спадщину між усіма освяченими.
33. Срібла, чи золота, чи одежі я не жадав ні від кого.
34. Самі знаєте, що моїм потребам і тим, що зі мною, послужили ці руки.
35. Я вам усе показав, що, працюючи так, треба захищати немічних і згадувати слова Господа Ісуса, який сам сказав: Блаженніше давати, ніж брати.
36. Промовивши це, він упав навколішки та й помолився з ними всіма.
37. Великий же був плач усіх, і, впавши Павлові на шию, вони цілували його,
38. сумуючи найбільше через слово, яке сказав, що більше не побачать його обличчя. І вони провели його до корабля.