- 1. Мужі-брати й батьки, послухайте тепер мого виправдання перед вами!
- 2. Почувши ж, що заговорив до них юдейською мовою, притихли. А він сказав:
- 3. Я чоловік - юдей, що народився в Тарсі килікійськім, вихований у цьому ж місті, при ногах Гамалиїла, навчений докладно батьківського закону: я ревнитель Божий, як всі ви сьогодні.
- 4. Я цю дорогу переслідував аж до смерти, в'яжучи і передаючи до в'язниці чоловіків і жінок,
- 5. як засвідчить про мене архиєрей і всі старші. Від них я одержав листи до братів у Дамаску і пішов, щоб привести зв'язаними до Єрусалима на муки тих, що там були.
- 6. Сталося ж, як я ішов і наближався до Дамаска опівдні, раптом з неба засяяло довкола мене велике світло.
- 7. Я впав на землю і почув голос, що говорив мені: Савле, Савле, чому мене переслідуєш?
- 8. Я ж відповів: Хто ти є, Господи? Сказав же до мене: Я Ісус Назарянин, якого ти переслідуєш.
- 9. А ті, що були зі мною, побачили світло [і перелякавшись], голосу ж, що говорив до мене, не чули.
- 10. Я запитав: Що маю робити, Господи? Господь промовив до мене: Устань, іди до Дамаска, а там скажуть тобі про все, що треба тобі робити.
- 11. І, оскільки я не бачив від яскравости того світла, до Дамаска мене вели за руку ті, що були зі мною.
- 12. А якийсь Ананій, за законом муж побожний, засвідчений усіма юдеями, мешканцями [Дамаска],
- 13. прийшовши до мене, і ставши, сказав мені: Савле, брате, прозрій. І в тій хвилі я поглянув на нього.
- 14. Він же сказав: Бог наших батьків благоволив до тебе, щоб ти пізнав його волю і побачив Праведника, і почув голос із його вуст,
- 15. бо ти будеш йому свідком перед усіма людьми про те, що побачив і почув.
- 16. А тепер чого баришся? Устань, охрестися та обмий свої гріхи, прикликавши його ім'я.
- 17. Сталося ж, як я повернувся до Єрусалима й молився в храмі, був я в захваті
- 18. і побачив його, що говорив до мене: Поспіши і хутко вийди з Єрусалима, бо не приймуть твого свідчення про мене.
- 19. І я сказав: Господи, самі знають, що я садовив до в'язниці і бив по синагогах тих, що вірять у тебе,
- 20. а коли лилася кров твого свідка Степана, то сам я стояв, схвалював [на його убивство] і стеріг одяг тих, що його вбивали.
- 21. І сказав мені: Іди, бо я пошлю тебе до народів далеко.
- 22. Слухали ж його аж до цього слова і піднеси голос свій, кажучи: Забери з землі такого, бо не належиться йому жити.
- 23. Вони кричали, і жбурляли одяг, і порох кидали в повітря,
- 24. а тисяцький звелів відвести його в табір, наказавши бичуванням випитати його, щоб зрозуміти, з якої причини так кричали проти нього.
- 25. Як же розтягли його канатами, то Павло сказав сотникові, що стояв: Хіба вам дозволено бичувати чоловіка - римлянина і не засудженого?
- 26. Почувши ж, сотник підійшов до тисяцького і сповістив, кажучи: [Зважай], що хочеш робити? Бо ж цей чоловік - римлянин.
- 27. Наблизившись, тисяцький сказав йому: Скажи мені, чи ти римлянин? Він відказав: Так.
- 28. Відповів же тисяцький: Я набув цього громадянства за великі гроші. А Павло сказав: А я в ньому й народився.
- 29. Негайно відступили від нього ті, що мали його допитувати, і тисяцький налякався, дізнавшись, що він римлянин і що він його зв'язав був.
- 30. А другого дня, бажаючи краще довідатись, у чому юдеї його звинувачують, звільнив його [з кайданів] і наказав, щоб прийшли архиєреї і ввесь синедріон, і, привівши Павла, поставив його перед ними.
Головна > Бібліотека > Бібліїстика > Переклади Біблії > Переклади Біблії українською мовою > Український Новий Заповіт (переклад о. Рафаїла Турконяка) > Дiї > Глава 22
