< предыдущая глава   следующая глава >
Глава 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42

Глава 29

  • Закрыть сопоставления
  • 1. І повів Йов далїй поважну мову свою й говорив:
  • 2. О, коли б я був такий, як у тих місяцях, що минули, як у ті днї, коли Бог ще стеріг мене;
  • 3. Коли його сьвітло ще блищало в мене над головою, й я при сьвітлї (ласки) його ходив посеред темряви;
  • 4. Як в молодощах моїх ласка Божа витала понад наметом моїм;
  • 5. Коли то Вседержитель був ще зо мною, а дїти мої кругом мене;
  • 6. Коли то дороги мої залиті були молоком, а скеля точила потоки олїї!
  • 7. Тодї виходив я, було до воріт міста*, й уставляв на майданї сїдалище собі,
  • 8. Хлопцї загледять мене, й ховаються, старцї встають і стоять;
  • 9. Значні здержуються від бесїди й кладуть палцї на уста свої.
  • 10. Голос старшин умовкає, а язик прилипає до піднебіння в їх.
  • 11. Ухо, що почує мене, вже й благословляє мене; око, що бачить мене, вже мене й величає;
  • 12. Бо рятував терплячого, що голосив, і сироту безпомочного.
  • 13. Хто погибав, того благословеннє приходило на мене, а серцю вдовицї подавав я відраду.
  • 14. Я одягавсь у справедливість, а суд мій окрашував мене, мов мантиєю й вінцем.
  • 15. Я був очима слїпому й ногами кульгавому;
  • 16. Я був батьком убогим і всяку справу незнану розбірав я розважливо.
  • 17. Злюцї торощив я челюстї і виривав із зубів у його здобичу.
  • 18. От і мовляв я собі: Вмру я в свойму гнїздї й днїв моїх буде много, як піску;
  • 19. Корінь мій відкритий буде приступови води, й роси ночувати муть на галуззю мойму.
  • 20. Слава моя не зостарієсь, а лук мій останесь кріпким у руцї в мене.
  • 21. Бувало, слухали мене, й дожидали мовчки поради моєї.
  • 22. Слів моїх уже й не розбірали, слова мої капали дощиком на них.
  • 23. Дожидали мене, й, як (земля) до опізненого дощу, отвирали роти свої.
  • 24. Бувало, всьміхнусь до них - а вони й не довіряють; веселого лиця мого нїколи не омрячили.
  • 25. Я назначав поступки їх, і засїдав на передньому місцї, та жив, нїби царь проміж своїм військом, як утїшитель плачучих.
Ничего нет для сопоставления.