- 1. Наука Асафова. Д ля чого відкинув єси нас, Боже, на віки, палає гнїв твій на стадо пасовиска твого?
- 2. Спогадай твою громаду, що зєднав її оддавна, - ізбавив, як твоє наслїддє, тую гору Сион, на котрій ти осївся!
- 3. Зверни стопи твої до недавньої руїни! Все у сьвятинї зруйнував ворог.
- 4. Рикають вороги твої серед зборів твоїх; поставили знаки свої як знамена.
- 5. Вони, як той, що сокирою замахнув в гущавинї лїса,
- 6. І тепер вони топором і молотами розбивають різьбу його.
- 7. З пожаром пустили сьвятиню твою, осквернили дім імені твого.
- 8. Сказали в серцї своїм: Нуте, винищимо їх до ноги! - Пустили з димом всї Божі собори на землї.
- 9. Знамен наших ми не бачимо: нема більш пророка, й нема між нами, хто б знав, доки так буде.
- 10. Доки, Боже, буде ругатись гнобитель? Чи вічно буде ворог зневажати імя твоє?
- 11. Чому здержуєш руку твою і правицю твою? Із лона твого допусти конець!
- 12. Бог царь мій з поконвіку, що дає спасеннє на землї.
- 13. Ти роздїлив море силою твоєю, розбив голови змиїв морських.
- 14. Ти потрощив голову левіятана, дав його на поживу людям в пустинї.
- 15. Ти вітворив жерела і потоки; ти висушив прудисті ріки.
- 16. І день твій і ніч твоя; ти сотворив сьвітло і сонце.
- 17. Ти утвердив всї гряницї землї; ти постановив лїто і зиму.
- 18. Спогадай се: ворог поругав Господа, а народ безумний зневажив імя твоє.
- 19. Не попусти зьвірюцї душу горлицї твоєї, не забудь на віки громаду нужденних твоїх.
- 20. Спогадай завіт! Бо темні закутки землї наповнились домівками насильства.
- 21. Нехай не вернеться з соромом пригноблений! Нужденний і бідний нехай возхвалять імя твоє.
- 22. Встань, Боже, суди справу твою! Спогадай щоденне руганнє беззаконного!
- 23. Не забудь крику ворогів твоїх! Буяннє тих, що проти тебе встали, не має кінця.
Ничего нет для сопоставления.
