< предыдущая глава   следующая глава >
Глава 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102

Глава 77

  • Закрыть сопоставления
  • 1. Наука Асафа. С лухай, народе мій, науки моєї! Прихилїть ухо ваше до слів уст моїх!
  • 2. Вітворю уста до приповістї, роскажу загадки з перед віків давних;
  • 3. Про котрих ми чули і знаємо, і що їх розсказували нам батьки наші.
  • 4. Не втаїмо перед синами їх, будучим родам, звіщаючи хвалу Господа, і його потугу, і чудеса, котрі він сотворив.
  • 5. Він бо поставив сьвідченнє своє в Якові, і положив закон в Ізраїлї, заповідаючи батькам нашим, щоб синам своїм переказали.
  • 6. Щоб знав їх рід будучий, сини, що народитись мають, щоб і вони встали і синам своїм росказали,
  • 7. Щоб на Бога вповали, і про дїла Божі не забували, і заповідї його сповняли,
  • 8. І не були, як батьки їх, рід непокірний і ворохобливий, рід, що не статкував серцем, котрого дух не був вірний Богу.
  • 9. Сини Ефремові, оружні сагайдачні, кинулись назад в день бою.
  • 10. Не сповнили завіту Божого, і не схотїли ходити в законї його.
  • 11. Забули дїла його і чудеса його, котрі явив їм.
  • 12. Він сотворив чудеса перед батьками їх, в землї Египецькій, на полї Зоан.
  • 13. Він роздїлив море, і дав їм перейти, звелївши водам загатою, як ті вали, стояти.
  • 14. І провадив їх в день під хмарою, і цїлу ніч при сьвітлї огня.
  • 15. Пробивав скелю в пустинї, і щедро, як з глибинї, напував їх.
  • 16. Велїв потокам із скелї плисти, і водї річками збігати.
  • 17. Вони ж не покидали проти його грішити, і Всевишнього в пустинї гнївити.
  • 18. І скушали Бога в серцях своїх, просячи поживи для похотї своєї.
  • 19. І говорили вони проти Бога, кажучи: Чи може Бог приготовити стіл у пустинї?
  • 20. Бач, скелю пробив він, і бризнула вода, і заклекотїли потоки; чи зможе він дати хлїба? Або чи дасть мяса народові свому?
  • 21. Тим то, як почув Господь, розгнївився і поломя запалало проти синів Якова, і гнїв піднявся проти Ізраїля.
  • 22. Бо не вірили вони Богові, і не вповали на спасеннє його.
  • 23. А все ж таки повелїв він в горі хмарам, і відчинив двері небесні,
  • 24. І велївши, щоб падала манна на поживу їм, дав їм хлїба небесного.
  • 25. Хлїбом сильних живився чоловік, страви післав їм подостатком.
  • 26. Післав від сходу вітра з неба, і силою своєю пригнав вітра з полудня.
  • 27. І велїв, щоб падало мясо між них, як порошня, і птаство піряте, як пісок морський,
  • 28. І велїв падати серед табору їх, кругом домівок їх.
  • 29. І їли до сита дуже, і доставив їм, чого забаглося.
  • 30. Та ще не одвернулись від забаганок своїх, ще була страва їх в губах їх,
  • 31. Як піднявся гнїв Бога на них, і став він губити зміж сильних їх, і повалив вибраних Ізраїлевих.
  • 32. Та ще й тодї вони грішити не переставали, і в чудеса його не вірували.
  • 33. І дав їм коротати днї свої в марнотї, і лїта свої в страху.
  • 34. Коли вбивав їх, то шукали його і навертались, і благали Бога пильно.
  • 35. І спогадали вони, що Бог скеля їх, і Бог всевишнїй - спаситель їх.
  • 36. І притворялись перед ним устами своїми, і брехали язиком своїм.
  • 37. Серце бо їх не статкувало перед ним, завіту його вірно вони не сповняли.
  • 38. Але він змилосердився, він простив неправоту, і не запропастив їх; і часто одвертав гнїв свій, не дав попусту яростї своїй.
  • 39. І спогадав, що вони тїло, вітер, що проходить, і не вертає.
  • 40. Скілько то разів сердили вони його в пустинї, приводили в степах до смутку.
  • 41. І знов, скушаючи Бога, завдали жалю сьвятому Ізраїля.
  • 42. Не спогадали вони руки його, дня того, як вислобонив їх від гнобителя.
  • 43. Як явив знаки свої в Египтї і чудеса свої на полях Зоан:
  • 44. Він перемінив у кров ріки їх, так що не змогли пити води текучої.
  • 45. Допустив на них собачі мухи, щоб кусали їх, і жаби, щоб губили їх.
  • 46. Плоди їх віддав гусеницям, і працю їх саранї.
  • 47. Виногради їх побив градом, а садовину-морву ожеледдю.
  • 48. І віддав скотину їх градові, а отарі їх блискавкам.
  • 49. Післав на них жар гнїву свого, лютість і ярість і горе, юрбу ангелів нещастя.
  • 50. Дав попуст гнїву свому, не зберіг душі їх від смертї, і життя їх віддав чумі.
  • 51. І побив всїх первороднїв в Египтї, первенцїв сили у Хамових шатрах.
  • 52. І велїв народові свому, як вівцї, пускатись в дорогу, і вів їх, як стадо, в пустинї.
  • 53. І провадив їх безпечно, нїчого було їм боятись; а ворогів їх море покрило.
  • 54. І привів їх до гряницї сьвятинї своєї, до гори тої, котру здобула правиця його.
  • 55. І порозганяв народи перед ними, жеребом розпаював наслїддє, і поселив у шатрах їх поколїння Ізраїлеві.
  • 56. Але вони скушали і сердили Бога всевишнього, і сьвідчень його не додержували.
  • 57. Відступили і спроневірились, як батьки їх, вивернулись, як лук зрадливий.
  • 58. Розсердили його горбищами своїми, образами своїми вразили його.
  • 59. Бог почув і розлютився, і зовсїм відкинув Ізраїля.
  • 60. І покинув домівку Силомську, намет, що між людьми поставив його.
  • 61. І віддав в неволю силу свою, і славу свою в руки напасників.
  • 62. І віддав під меча нарід свій, і розлютився на наслїддє своє.
  • 63. Огонь пожер молодцїв їх, а дївчатам їх не сьпівали весїльних;
  • 64. Сьвященники їх полягли під мечем, а вдовицям їх нїколи було заплакати.
  • 65. Тодї пробудився Господь, мов би спячий, як лицарь, що вином покріпившись, гукає.
  • 66. І побив ворогів своїх на стрімголов, завдав їм вічний сором.
  • 67. І погордував шатром Йосифа, і не вибрав поколїння Ефремового;
  • 68. Тілько вибрав Юдин рід, гору Сион, що полюбив її.
  • 69. І збудував він сьвятиню, як гора високу, як земля, що на віки утвердив її.
  • 70. І вибрав Давида, слугу свого, і взяв його від отар овечих;
  • 71. Із за кормлящих овець покликав його, пасти Якова, свій народ, і Ізраїля, наслїддє своє.
  • 72. І він пас їх в чистотї серця свого, і розумними руками провадив їх.
Ничего нет для сопоставления.