- 1. Чи радше життя людини на землі не є випробуванням, і його життя, наче того, кого найнято на день?
- 2. Чи наче раб, що боїться свого пана і схопив тінь, чи наче найманець, що очікує своєї винагороди.
- 3. Так і я переніс порожні місяці, ночі ж болів мені дано.
- 4. Якщо засну, кажу: Коли день? Як же встану, знову: Коли вечір? А буваю я повним болів від вечора аж до ранку.
- 5. Моє ж тіло покривається гноєм червяків, вяну ж, обскрбуючи грудки землі від мого гною.
- 6. А моє життя легше від бесіди, згинуло ж воно в марній надії.
- 7. Згадай, отже, що мій дух - життя, і моє око більше не повернеться, щоб побачити добро.
- 8. Не побачить мене око того, хто мене бачить. Очі твої на мені, і більше мене немає,
- 9. наче хмара стерта з неба. Бо якщо людина зійде до аду, більше не вийде,
- 10. ані більше не повернеться до власного дому. Ані більше його не впізнає його місце.
- 11. Отже, я вже не спиню моїх уст, говоритиму будучи в скруті, охоплений (бідою) відкрию гіркоту моєї душі.
- 12. Яким морем я є, чи змієм, що Ти настановив наді мною сторож?
- 13. Я сказав, що: Мене потішить моє ліжко, відкрию ж до себе самого власне слово на моєму ліжку.
- 14. Ти мене страшиш снами і перелякуєш мене видіннями.
- 15. Забереш від мого духа мою душу, від смерті ж мої кості.
- 16. Бо не житиму на віки, щоб терпіти. Відступи від мене, бо моє життя марне.
- 17. Бо чим є людина, що ти її вивищив, або що ти приклав до нього розум,
- 18. чи нагляд чиниш над ним до ранку, і його судиш до спочинку?
- 19. Доки не покидаєш мене, ані не відпускаєш мене, доки проковтуватиму мою слину в болі?
- 20. Якщо я згрішив, що Тобі можу зробити, Тобі, що знаєш людський ум? Навіщо Ти мене поставив твоїм оскаржувачем, я є для Тебе тягарем?
- 21. І навіщо Ти не забув мої гріхи і не очистив мого гріха? Тепер же я піду в землю, коли встаю в ранці більше мене немає.
Ничего нет для сопоставления.
