Головна > Бібліотека > Бібліїстика > Переклади Біблії > Переклади Біблії українською мовою > Українська Біблія (УБ) у перекладі Українського біблійного товариства, 1997 р. > Новий Завіт > Вiд Марка > Глава 4

Глава 4

1. І знову почав навчати біля моря. І зібралася до нього велика юрба, так, що він сам, увійшовши до човна, сидів на морі, а ввесь натовп був край моря, на землі.
2. І навчав їх багато притчами і казав їм у Своєму навчанні:
3. Слухайте. Ось вийшов сіяч сіяти.
4. І коли сіяв, одне зерно впало на дорогу, і налетіли птахи та з'їли його.
5. І друге впало на кам'янистий ґрунт, де земля була не глибокою, і зараз зійшло, бо не мало глибокої землі,
6. а як сонце зійшло, прив'яло і, не маючи коріння, засохло.
7. А інше впало між терен, і вигнався терен і заглушив його, і воно не дало плоду.
8. Ще інше впало на добру землю і дало паросток, що зійшов та ріс; і приносило плід одне в тридцять, одне в шістдесят, і одне в сто разів.
9. І сказав: Хто має вуха, щоб слухати, хай слухає!
10. І як лишився на самоті, ті, що були з ним із дванадцятьма, запитали Його про ці притчі,
11. і він відповів їм: Вам дано таємницю Божого Царства; а тим, що осторонь, усе роз'яснюється в притчах,
12. щоб оком бачили - і не розуміли; вухом слухали - і не зрозуміли; щоб коли вони не навернулися, не простилися б гріхи їхні!
13. І каже їм: Невже ви не зрозуміли цієї притчі? А як же зрозумієте всі притчі?
14. Сіяч сіє слово.
15. Ось ті, що на дорозі, де сіється слово; і коли почують, зараз же приходить сатана і забирає слово, посіяне в них.
16. А це ті, що на каміннім грунті посіяні; коли почують слово, то зараз же з радістю приймають його;
17. а не мають в собі кореня і нестійкі; щойно настане утиск або переслідування за слово, тут же спокушаються.
18. А це ось ті, що сіяні в тернях: вони чують слово;
19. а клопоти світу й омана багатства та інших бажань, входячи, глушать слово - і стає воно безплідним.
20. А ось ті, що сіяні на добрій землі; чують слово, і приймають, і приносять плід: один у тридцять, і один у шістдесят, і один у сто разів.
21. І казав їм: Чи приносять світильник, щоб поставити під посудину чи під ліжко? Чи щоб поставити у свічник?
22. Бо нема нічого захованого, що б не виявилося, і нема таємного, яке не розкрилося б.
23. Якщо хто має вуха, щоб слухати, хай слухає.
24. І казав їм: Вважайте на те, що чуєте. Якою мірою міряєте, буде й вам відміряно, і додасться вам.
25. Бо хто має, - дасться йому; а хто не має, то й те, що має, забереться в нього.
26. І казав: Таким є Боже Царство: як той чоловік, що сіє насіння в землю;
27. і чи спить, чи встає вночі та вдень, а насіння сходить і росте, а як, - не знає він.
28. З себе самої земля родить: спершу стебло, потім колос, а тоді - повно пшениці в колосі.
29. Коли ж доспіє плід, тут же посилає серпа, бо настали жнива.
30. І казав: До чого уподібнимо Боже Царство? Або до якої притчі прирівняємо його?
31. Воно - як зерно гірчиці; коли сіється в землю, є найменшим з усіх земних насінь, що на землі;
32. а коли посіяне виростає, то стає більшим від усякого зілля і дає гілля таке велике, що в його затінку може загніздитися птаство небесне.
33. І баготьма притчами говорив їм слово, як вони могли сприйняти;
34. без притчі ж не говорив їм; а окремо пояснював усе своїм учням.
35. І каже їм того дня, як настав вечір: Переправимося на той бік.
36. Відпустивши натовп, взяли Його, коли був у човні. Там були й інші човни.
37. І знялася велика буря, хвилі заливали човен, так що вже наповнювався човен.
38. А він був сам на кермі, на подушці спав. І будять Його й кажуть Йому: Учителю, чи тобі байдуже, що гинемо?
39. Вставши, приказав вітрові й сказав морю: Замовкни, вщухни. І улігся вітер, і настала велика тиша.
40. Сказав їм: Чому ви такі лякливі? Невже не маєте віри?
41. І злякалися великим страхом та й говорили один одному: Хто ж він такий, що і вітер і море Йому підкоряються?