Головна > Бібліотека > Бібліїстика > Переклади Біблії > Переклади Біблії українською мовою > Українська Біблія (УБ) у перекладі Українського біблійного товариства, 1997 р. > Новий Завіт > Вiд Луки > Глава 9

Глава 9

1. А коли покликав Він дванадцятьох, він дав їм силу та владу над усіма бісами і лікувати недуги.
2. Послав їх проповідувати Боже Царство і оздоровляти недужих.
3. Сказав їм: Нічого не беріть на дорогу: ні палиці, ні торби, ні хліба, ні грошей, ні двох убрань не майте.
4. І в яку лиш оселю ввійдете, там лишайтесь і звідти виходьте.
5. І хто не прийме вас, то, виходячи з того міста, обтрусіть порох з ваших ніг - на свідчення проти них.
6. Вийшовши, вони ходили по селах, благовістуючи та лікуючи всюди.
7. Почув Ірод, тетрарх, усе, що сталося [через нього] і бентежився; бо дехто казав, ніби це Іван устав із мертвих;
8. інші - що це Ілля з'явився; ще інші - що воскрес один із давніх пророків.
9. Тоді сказав Ірод: Іванові я відтяв голову; хто ж є оцей, про кого я чую таке? І намагався побачити його.
10. Повернувшись, апостоли розповідали йому, що зробили. Узявши їх, усамітнився у [відлюдному місці] до міста, що зветься Витсаїда.
11. Люди, довідавшись, пішли за ним. Прийнявши їх, він розповідав їм про Боже Царство; лікував тих, що потребували оздоровлення.
12. День згасав. Дванадцятеро, підійшовши, сказали йому: Відпусти людей, щоб пішли і розійшлися по довколишніх селах та по хуторах, і знайшли їжу, бо ми тут у безлюдному місці.
13. А він сказав до них: Дайте ви їм їсти. Вони відповіли: Немає в нас нічого, окрім п'яти хлібів та двох рибин. Хіба підемо та купимо їжу для всього цього народу.
14. Було бо мужів якихось п'ять тисяч. Сказав же він до своїх учнів: Розсадіть їх рядами по п'ятдесят.
15. І зробили так і розсадили всіх.
16. Узявши п'ять хлібів та обидві риби, поглянув на небо, поблагословив їх, поламав і давав учням, щоб поклали перед юрбою.
17. Їли, наситилися всі; із залишених шматів назбирали дванадцять кошиків.
18. І сталося, коли він молився на самоті, з ним були учні. Він запитав їх, кажучи: За кого Мене вважають юрби?
19. Вони у відповідь сказали: Одні за Івана Хрестителя, інші за Іллю, а інші за одного з давніх пророків, що воскрес.
20. Він запитав їх: А ви за кого мене маєте? Відповівши, Петро сказав: Ти є Христом Божим.
21. Він же, заборонивши їм, наказав нікому не розповідати цього,
22. пояснивши, що треба, аби Людський Син багато перетерпів, був випробуваний старшинами, першосвящениками й книжниками, був убитий, і воскрес третього дня.
23. А до всіх промовив: Коли хто хоче йти за мною, хай зречеться самого себе, щоденно бере свій хрест та йде слідом за мною.
24. Бо хто хоче душу свою врятувати, той погубить її; а хто погубить душу свою задля мене, той спасе її.
25. Бо що з того скористає людина, коли придбає ввесь світ, але погубить або знищить саму себе?
26. Бо хто засоромиться мене й моїх слів, того Людський Син засоромиться, коли прийде у своїй славі, у славі свого Батька і святих ангелів.
27. Кажу вам щиру правду, що деякі з тут присутніх не зазнають смерти, доки не побачать Божого Царства.
28. Через вісім днів після цих слів узяв Петра, Івана і Якова та пішов на гору помолитися.
29. І сталося таке, що під час молитви вигляд його обличчя змінився, а його одяг став білий та блискучий.
30. І ось - два мужі з ним розмовляли: були то Мойсей та Ілля, що
31. з'явилися в славі й говорили про відхід його, який мав статися в Єрусалимі.
32. Петро й інші були зморені сном; а проснувшись, побачили його славу та обох мужів, що стояли з ним.
33. І сталося, коли відходили ті від нього, Петро сказав до Ісуса: Наставнику, добре нам тут бути. Поставимо три шатра: одне тобі, одне Мойсеєві, одне Іллі. Він не знав, що говорить.
34. Коли ще говорив, насунула хмара й затінила їх; злякалися, як ввійшли вони в хмару.
35. І почувся голос із хмари, що промовляв: Це мій улюблений Син - його слухайте.
36. Коли залунав цей голос, Ісус лишився сам. І вони промовчали і нікому в ті дні не розповідали нічого про те, що побачили.
37. Сталося ж наступного дня, як зійшли вони з гори, - зустріла його велика юрба.
38. І ось чоловік з юрби закричав, кажучи: Учителю, благаю тебе зглянутись на мого сина, бо одинак він у мене.
39. А ото дух хапає його, він нагло кричить, пручається з піною. Тяжко відходить від нього, вимучивши його;
40. благав я учнів твоїх, щоб вигнали його, але не змогли.
41. У відповідь Ісус сказав: О роде невірний і розбещений, доки буду з вами й терпітиму вас? Приведи-но сина свого сюди.
42. Як ішов він, кинув його біс і струсонув. Та Ісус пригрозив нечистому духові, вилікував дитину і віддав батькові.
43. І всі дивувалися з величі Божої. Коли ще всі чудувалися всім, що робив Ісус, він сказав до своїх учнів:
44. Вкладіть у вуха свої такі слова: Людський Син має бути виданий у руки людей.
45. Вони не розуміли цього, бо були закритими ці слова, щоб збагнути їх. Та боялися запитати його про ці слова.
46. І спало їм на думку: хто з них був би найбільший?
47. А Ісус, знаючи думку їхнього серця, взяв дитину, поставив її коло себе
48. і сказав їм: Хто прийме цю дитину в моє Ім'я, той і мене прийме; а як хто мене прийме, той прийме того, хто мене послав: бо хто найменший між вами, той є великий.
49. У відповідь Іван сказав: Наставнику, бачили ми одного, що твоїм ім'ям виганяв бісів, а ми забороняли йому, бо він не ходить з нами.
50. Сказав Ісус до нього: Не забороняйте, бо хто не проти вас, той за вас.
51. І сталося, що коли наближалися дні його відходу, він твердо постановив іти до Єрусалима.
53. Послав послів перед собою. І, вийшовши, прибули вони до самарянського села, щоб приготувати йому ночівлю.
54. Побачивши, учні Яків та Іван сказали: Господи, хочеш, ми скажемо, щоб вогонь зійшов з неба і знищив їх [так, як зробив Ілля]?
55. Повернувшись до них, заборонив їм [і сказав: Не знаєте, якого ви духа; бо Людський Син прийшов не губити людські душі, а рятувати їх].
56. І пішов до іншого села.
58. Як ішли вони, в дорозі один сказав до нього: Я піду за тобою, куди тільки ти підеш, [Господи].
59. І промовив до іншого: Іди за мною. А той відповів: Господи, дозволь мені спочатку піти й поховати свого батька.
60. Сказав же йому: Лиши мертвим ховати своїх мерців, а ти йди та сповіщай Боже Царство.
61. А інший сказав був: Я піду за тобою, Господи, але спочатку дозволь мені попрощатися з домашніми.
62. Ісус відповів йому: Жоден, що поклав руку на плуг і озирається назад, не годиться для Божого Царства.