- 1. Наближалися до нього всі митники і грішники, щоб послухати його.
- 2. І нарікали фарисеї та книжники, кажучи, що він грішників приймає і з ними їсть.
- 3. А він розповів їм ось таку притчу, кажучи:
- 4. Який чоловік із вас, маючи сто овець і загубивши одну з них, не лишає дев'яносто дев'ять у пустині та не йде за тією, що загубилася, доки не знайде її?
- 5. І, знайшовши, кладе на свої рамена, радіючи,
- 6. і, прийшовши до хати, скликає друзів та сусідів, кажучи їм: Радійте зі мною, бо я знайшов мою вівцю, що загубилася.
- 7. Кажу вам, що за одного грішника, який покається, радість на небі буде більша, ніж за дев'яноста дев'ятьма праведниками, які не потребують покаяння.
- 8. Або яка жінка, маючи десять драхм, якщо загубила одну драхму, не запалює світильника і не замітає хати, шукаючи пильно, доки не знайде?
- 9. І, знайшовши, скликає приятельок та сусідів, кажучи: Радійте зі мною, бо я знайшла драхму, що загубилася.
- 10. Такою, кажу вам, буває радість у Божих ангелів за одного грішника, який кається.
- 11. Він розповів: Один чоловік мав двох синів.
- 12. І сказав молодший з них до батька: Батьку, дай належну мені частину майна. І той поділив між ними майно.
- 13. А через кілька днів забравши все, молодший син подався до далекого краю і там змарнував своє майно, живучи розпусно.
- 14. Як змарнував усе, настав великий голод у тому краї, і він став бідувати.
- 15. Пішов він та й пристав до одного з жителів тієї землі; той послав його на свої поля пасти свиней.
- 16. І бажав він втамувати свій голод жолудями, що їх їли свині, але ніхто йому не давав.
- 17. Опам'ятавшись, він сказав: Скільки лишається хліба в наймитів мого батька, а я ж тут гину з голоду.
- 18. Устану, піду до свого батька і скажу йому: Батьку, я прогрішився перед небом і перед тобою,
- 19. і вже не гідний зватися твоїм сином; прийми ж мене як одного з твоїх наймитів.
- 20. Вставши, пішов до свого батька. Коли він був ще далеко, батько побачив його і змилосердився; побігши, впав йому на шию і поцілував його.
- 21. Син сказав йому: Батьку, я прогрішився перед небом і перед тобою; я вже не гідний зватися сином твоїм.
- 22. А батько сказав до своїх рабів: Негайно принесіть найкращий одяг і зодягніть його, дайте перстень йому на руку і взуття на ноги;
- 23. приведіть теля відгодоване та заколіть; будемо їсти й веселитися,
- 24. бо цей мій син був мертвий - і ожив, пропав був - і знайшовся. І почали веселитися.
- 25. А його старший син був на полі. Коли, ідучи, наблизився до хати, почув співи й танці.
- 26. Покликавши одного зі слуг, спитав, що ж то таке.
- 27. Той сказав йому: Це твій брат повернувся, і твій батько заколов відгодоване теля, бо здоровим його прийняв.
- 28. Розгнівався ж він і не хотів увійти; його батько вийшов та вмовляв його.
- 29. А він у відповідь сказав своєму батькові: Ось, стільки літ я тобі служу, ніколи не переступав твоєї заповіді, а ти мені не дав і козеняти, щоб я повеселився з моїми друзями.
- 30. Коли ж цей твій син, що змарнував твоє майно з блудницями, повернувся, ти заколов йому відгодоване теля.
- 31. І він сказав йому: Дитино, ти завжди зі мною, і все моє - твоє;
- 32. а тут треба було таки веселитися і зрадіти, бо цей твій брат був мертвий - і ожив, пропав був - і знайшовся.
Головна > Бібліотека > Бібліїстика > Переклади Біблії > Переклади Біблії українською мовою > Українська Біблія (УБ) у перекладі Українського біблійного товариства, 1997 р. > Новий Завіт > Вiд Луки > Глава 15
