Головна > Бібліотека > Бібліїстика > Переклади Біблії > Переклади Біблії українською мовою > Українська Біблія (УБ) у перекладі Українського біблійного товариства, 1997 р. > Новий Завіт > Вiд Луки > Глава 23

Глава 23

1. І встали всі вони, і повели його до Пилата.
2. Почали його оскаржувати, кажучи: Ми знайшли цього, який бунтував наш народ, забороняв давати кесареві данину, і який каже, що він Христос Цар.
3. Пилат запитав його, кажучи: Чи ти є цар юдеїв? Він же, відповівши, сказав йому: Ти кажеш.
4. Пилат сказав архиєреям та юрбі: Жодної вини я не бачу в цій людині.
5. Вони ж іще наполегливіше твердили, кажучи, що він підбурює народ, навчає по всій Юдеї, починаючи з Галилеї і аж сюди.
6. Пилат, почувши це, запитав, чи він галилеянин;
7. переконавшись, що є з підвладних Іродових, відіслав його до Ірода, який саме був у Єрусалимі.
8. Ірод, побачивши Ісуса, дуже зрадів; давно бажав його побачити, бо чув [багато] про нього і сподівався побачити від нього якийсь знак.
9. Ставив йому багато запитань, але він нічого йому не відповідав.
10. Архиєреї та книжники стояли, запопадливо оскаржуючи його.
11. Ірод зі своїми вояками, принизивши та висміявши його, одягнув у світлу одіж і повернув його до Пилата.
12. Стали того дня друзями Ірод і Пилат; раніше вони ворогували між собою.
13. Пилат, покликавши архиєреїв, начальників та народ,
14. сказав до них: Привели ви мені цього чоловіка як такого, що підбурює народ. І ось я перед вами допитав, не знайшов у цій людині ніякої провини з того, що його оскаржуєте.
15. Також Ірод, який повернув його нам, - і він нічого гідного смерти не зробив;
16. тож, покаравши його, відпущу.
17. [Треба ж було йому кожного свята відпускати їм когось одного.]
18. Закричала юрба, вигукувала: Візьми цього, а відпусти Вараву;
19. цей був ув'язнений за якийсь заколот у місті і за вбивство.
20. Знову заговорив до них Пилат, бажаючи відпустити Ісуса.
21. Вони кричали, кажучи: Розіпни, розіпни його.
22. І він утретє сказав до них: Яке ж зло він зробив? Нічого гідного смерти не знайшов я в ньому: покараю його й відпущу.
23. Вони ж наполягали гучними голосами, вимагали його розп'яти; перемогли голоси їхні [та архиєрейські].
24. Пилат судив згідно з їхніми вимогами:
25. відпустив того, за якого вони просили, - що за бунт і вбивство був посаджений до в'язниці. Ісуса ж видав на їхню волю.
26. І повели його. Взявши якогось Симона з Киринеї, що йшов із поля, завдали йому нести хрест за Ісусом.
27. Ішла ж за ним велика юрба народу та жінки, які голосили й оплакували його.
28. Повернувшись до них, Ісус сказав: Дочки єрусалимські, не плачте за мною, краще плачте за собою та своїми дітьми,
29. бо ось настають дні, коли скажуть: Блаженні неплідні, і лона, що не родили, і груди, що не годували.
30. Тоді почнуть казати горам: Упадіть на нас, і горбам: Покрийте нас.
31. Бо коли із зеленим деревом це роблять, то що станеться із сухим?
32. Вели з ним і інших двох злочинців, щоб убити.
33. І коли прийшли на місце, що зветься Лобне, тут розп'яли його і злочинців - одного праворуч, а другого ліворуч.
34. Ісус говорив: Батьку, прости їм, бо вони не знають, що роблять. А ті, що ділили його одіж, кидали жеребки.
35. А народ стояв і дивився. Насміхалися і начальники [з ними], кажучи: Інших рятував, - хай же порятує і себе самого, якщо він Христос, Божий обранець.
36. Глузували з нього й вояки; приступали, оцет йому подавали,
37. кажучи: Якщо ти Юдейський Цар, порятуй себе сам.
38. Був напис, [зроблений] над ним - [письмом грецьким, латинським та гебрайським]: Це - Юдейський Цар.
39. Один із розп'ятих злочинців зневажав його, кажучи: Чи ти не Христос? Порятуй себе й нас.
40. Обізвався і другий, докоряв йому, кажучи: Чи ти не боїшся Бога, коли й сам на таке засуджений?
41. Але ми - справедливо, бо дістаємо по справедливості за наші вчинки; Він же нічого злого не зробив.
42. І додав: Ісусе, згадай мене, коли прийдеш у Царство твоє.
43. І сказав йому: Щиру правду кажу тобі, сьогодні зі мною будеш у раю.
44. І як настала шоста година; наступила темрява по всій землі - до дев'ятої години;
45. погасло сонце, а церковна завіса роздерлася навпіл.
46. Скрикнувши гучним голосом, Ісус промовив: Батьку, в твої руки передаю свій дух. Сказавши це, віддав дух.
47. Побачивши те, що сталося, сотник прославив Бога, кажучи: Справді, цей чоловік був праведний.
48. Численні присутні, які прийшли на це видовище, і, спостерігаючи те, що сталося, били себе в груди й верталися.
49. Віддалік стояли й дивилися всі його знайомі та жінки, що ішли за ним з Галилеї.
50. Один чоловік, на імя Йосип, який був радником, людина добра й праведна,
51. з юдейського міста Ариматеї, - не пристав до ради та до їхнього діла, бо сам очікував Божого Царства;
52. підійшовши до Пилата, він випросив тіло Ісусове;
53. знявши його, обвинув полотном та поклав у висічену гробницю, до якої ніколи ніхто не був покладений.
54. Була п'ятниця, надходила субота.
55. А жінки, що йшли слідом, - ті, що прибули з ним із Галилеї, - побачили гріб і як було покладене його тіло.
56. Повернувшись, вони приготували пахощі та миро, а в суботу спочивали, згідно із заповіддю.