- 1. І відказав Елифаз із Теману й промовив:
- 2. Як ми стребуємо заговорити до тебе, - чи не буде се тобі прикро? Да хто слово може зупинити?
- 3. Отсе ти не одного навчав, і знемагаючі руки піддержував;
- 4. Хто спотикавсь, того підкріпляли слова твої, і хистким колїнам ти додавав сили.
- 5. Тепер же дійшло до тебе, а ти знемочнїв; дотикнуло тебе, та вже й упав духом.
- 6. Чи ж богобоязність твоя не повинна бути твоєю надїєю, а невинність доріг твоїх - упованнєм твоїм?
- 7. Згадай же сам, хто погибав безвинний, і праведних коли викоренювано?
- 8. Я сам бачив, що хто в безбожностї орав і сїяв лихо, той сам його й пожинав.
- 9. Такі від подуву Божого погибають, а від духа гнїву його зникають.
- 10. Рев лева й голос рикаючого вмовкає, і зуби в левчуків кришаться;
- 11. Могутний лев гине без добичі, й щенята левицї розбігаються.
- 12. І надійшло до мене зтиха слово (Боже), й я почув його ледь-неледь ухом.
- 13. Серед розгадування над ночними привидами, коли сон на людей находить,
- 14. Я задрожав і затремтїв у страсї, і всї кістки в мене затрусились;
- 15. І перейшов дух понад мене, й волоссє стало в мене диба.
- 16. І став хтось - не бачив я лиця його, - тільки тїнь перед очима в мене; тихий повів - і я чую голос:
- 17. Чи ж чоловік праведнїйший від Бога? й людина чистійша за Творця свого?
- 18. Та ж ось він і слугам своїм не йме віри, і в ангелів своїх знаходить хиби;
- 19. А скільки ж більш у тих, що живуть у глиняних хатинах, що основи їх у поросї, й вони борше, як міль, зникають.
- 20. Між ранком і вечером вони розпадаються, й не доглянеш, як без слїду зникнуть.
- 21. А чи ж із ними, не пропадають і почестї їх? Вони вмирають, не дійшовши до мудростї.
Ничего нет для сопоставления.
