< предыдущая глава   следующая глава >
Глава 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42

Глава 11

  • Закрыть сопоставления
  • 1. І промовив Зофар із Нааму й сказав:
  • 2. Чи вже ж на безлїч слів не треба давати одвіту? Чи вже ж говорун мусить бути праведний?
  • 3. Нїби твоє пусте базїканнє заставить людей мовчати, щоб ти на глум підіймав, а не було кому тебе пристидати?
  • 4. Ти говорив: Я суджу право, й чист я в тебе перед очима.
  • 5. А коли б так Бог схотїв промовити, й отворив уста свої до тебе,
  • 6. Та показав тобі тайни премудростї, й що тобі вдвоє більше належало б терпіти! Тим то знай, що Бог дещо з проступків твоїх подав у непамять.
  • 7. Чи то ж ти зможеш умом ізбагнути Бога? Чи зможеш Вседержителя (путь) до конця прослїдити?
  • 8. Та ж він висший небес, - що ж ти вдїяти зможеш? глибше він всїх безодень, - що можеш зрозуміти?
  • 9. Міра його довша нїж земля, ширша над моря.
  • 10. Вхопить кого й закує в окови та поставить на суд, хто відверне його?
  • 11. Бо він знає людей лицемірних, і бачить проступок, - та й чи ж не зверне на його уваги?
  • 12. Та пустоголовий чоловік мудрує, хоч людина родиться так, як осля дике.
  • 13. Але коли ти очистиш серце твоє й простягнеш ід йому руки твої,
  • 14. І коли нечисть на руцї в тебе, а ти відкинеш її, й не дозволиш, щоб проступок пробував у шатрі твойму,
  • 15. Тодї піднімеш (сьміло) незамаргане лице твоє, й стояти меш твердо й не будеш боятись.
  • 16. І тодї забудеш біду, й хиба, як про воду, що протекла, згадувати меш про неї.
  • 17. І яснїйше, анїж південь, попливе життє твоє, й прояснїєш, мов ранок.
  • 18. Певність у тебе тодї із надїєю буде; ти захищен, і можеш безпечно почивати.
  • 19. Будеш лежати собі, й не буде нїкого, хто б тебе страшив, і многі стануть запобігати (ласки) у тебе.
  • 20. Очі ж ледачих (від плачу) потемнїють, і охорона їх пропаде, й надїя їх зникне.
Ничего нет для сопоставления.