- 1. І відказав Елифаз із Теману й промовив:
- 2. Хиба ж стане мудрий відповідати своїм пустим знаннєм і сповняти нутро своє вітром палючим,
- 3. Виправдувати себе словами марними й бесїдою, що не має нїякої сили?
- 4. Ти ж і ввесь страх відкинув і за малу маєш собі річ, говорити до Бога!
- 5. Се ж безбожність твоя настроїла так уста твої й ти вибрав язик лукавих!
- 6. Тебе усуджують власні уста твої, а не я, і твій язик говорить проти тебе.
- 7. Хиба ти первим родивсь чоловіком і перше, нїж гори, сотворений?
- 8. Хиба в Бога ти в радї бував і (його) премудрість собі присвоїв?
- 9. Що знаєш ти, чого б і ми не знали? Що розумієш ти, чого б і ми не розуміли?
- 10. Є й проміж нами сїдоголові й старцї, що перейшли віком і батька твого.
- 11. Хиба ж се мала річ, щоб Бог тебе потїшив? чи й сього ти не знаєш?
- 12. Куди пориває тебе серце твоє, й куди так гордо спозираєш?
- 13. Чому ти справив проти Бога дух твій і устами твоїми такі слова верзеш?
- 14. Що таке чоловік, щоб йому бути чистим, і хиба праведен той, хто вродився від жінки?
- 15. Глянь, він і сьвятим своїм не доймає віри, й самі небеса перед ним ще нечисті:
- 16. Тимпаче ж нечиста й гидка людина, що, наче воду, пє беззаконність.
- 17. Я буду говорити тобі, тільки слухай мене; я роскажу тобі те, що видав,
- 18. Що чували мудрі й не затаїли чуваного від батьків своїх;
- 19. В їх одних у руках була ще вся земля, і нї один чужинець ще не вештавсь між ними:
- 20. Поки ледачий живе, поти він і мучить себе, та й число лїт (його муки) закрите перед гнобительом;
- 21. Шум страху в його в ушах, і під час спокою йде на його вбийник.
- 22. Не сподївається він із темряви спастися, а всюди меч перед собою бачить.
- 23. Блукаєсь усюди за куском хлїба; знає, що вже йому наготовлений, вже й під рукою в його день чорний.
- 24. Страшить його нужда, й тїснота подолїває його, наче царя перед боєм, -
- 25. За те, що простягав проти Бога він руку, й що вставав навпроти Вседержителя,
- 26. Виступав проти його з гордою шиєю, поза грубими щитами своїми;
- 27. За те, що вкрив лице собі салом своїм, а боки свої обложив жиром.
- 28. І оселиться він у містах розвалених, в господах, де вже нїхто не живе, що призначені на розвалини.
- 29. Не забагатїє він, і не вцїлїє майно його, й не розшириться по землї добуток його.
- 30. Мороку він не втече; галуззє його полумє спалить, а його самого подихом уст своїх захопить.
- 31. Оманений нехай не довіряє марнотї, бо марна буде й заплата йому.
- 32. Перед часом прийде конець йому, й віттє його не буде зеленїти.
- 33. Мов виноградина та, поскидає він недоспілу ягоду свою, й, як маслина, поронить цьвіт свій.
- 34. Оттак опустїє дом безбожника, й огонь пожере шатри підкупства,
- 35. (в думцї) Почав він зло, а зродив льжу, та й нутро (серце) його наготовує зраду.
Ничего нет для сопоставления.
