- 1. Як же ті три мужі вже не відказували Йовові, тим що він себе мав за праведного,
- 2. Тодї запалав гнївом Еліуй Барахиїленко, з Бузу, з роду Рамового; а запалав гнїв його на Йова за те, що виправдував себе більш, анїж Бога;
- 3. А на трьох другів його досадував за те, що не знайшли влучної відповідї, а тільки винуватили Йова.
- 4. Еліуй же ждав, покіль Йов говорив, бо ті були старші його віком.
- 5. Як же побачив Еліуй, що уста тих трьох мужів не вміли більш відказувати, то й запалав гнївом.
- 6. От і озвавсь Еліуй Барахиїленко з Бузу так: Я молодий, а ви вже старцї: я боявсь висказувати мою думку.
- 7. Я собі думав: Нехай говорять днї, і многі лїта навчають мудростї.
- 8. Але дух у чоловіцї та вдохновеннє від Вседержителя дають йому розум.
- 9. Не самі ж тільки многолїтні розумні, та й не самі старцї знають правду.
- 10. От чому я говорю. Тим то вислухайте мене, виповім і я те, що знаю.
- 11. Ось, я вижидав, що ви казати мете, - вслуховавсь у ваші розсуджування, докіль ви придумували, що б сказати.
- 12. Пильно дивився на вас, та ось нї один із вас не спромігся доказати провину Йову, ба вже й перестали відповідати на слова його.
- 13. Не говоріте: ми знайшли мудрість у йому, й хиба Бог опрокине його, а не чоловік.
- 14. От же, коли б він обертав слова свої до мене, я б не по вашому вмів на його річ відказати.
- 15. Полякались, мовчять, перестали говорити.
- 16. А коли я жду, а вони не говорять, з'упинились і вже не відказують,
- 17. То я відкажу й виявлю мою думку.
- 18. Повен я слова, й дух мій в менї розпирає мене.
- 19. Справдї, нутро моє, як молоде вино в зачиненій посудинї: воно готове розпукнутись, неначе міх новий.
- 20. Виговорюсь; стане менї легче; відчиню уста мої й відкажу.
- 21. Не дивити мусь на лице чоловіка й нїякому чоловікові лестити не буду,
- 22. Лестити бо я не вмію, нехай би й зараз убив мене Творець мій!
Ничего нет для сопоставления.
