- 1. Мій дух заламавсь, мої дні погасають, зостались мені самі гроби!...
- 2. Дійсно, насмішки зо мною, й моє око в розгірченні їхнім ночує...
- 3. Поклади, дай заставу за мене Ти Сам, хто ж то той, що умову зо мною заб'є по руках?
- 4. Бо від розуміння закрив Ти їх серце тому не звеличуєш їх.
- 5. Він призначує ближніх на поділ, а очі синів його темніють,
- 6. Він поставив мене за прислів'я в народів, і став я таким, на якого плюють...
- 7. З безталання потемніло око моє, а всі члени мої як та тінь...
- 8. Праведники остовпіють на це, і невинний встає на безбожного.
- 9. І праведний буде держатись дороги своєї, а хто чисторукий побільшиться в силі.
- 10. Але всі ви повернетеся, і приходьте, та я не знаходжу між вами розумного...
- 11. Мої дні проминули, порвалися думи мої, мого серця маєток,
- 12. вони мені ніч обертають на день, наближують світло при темряві!
- 13. Якщо сподіваюсь, то тільки шеолу, як дому свого, в темноті постелю своє ложе...
- 14. До гробу я кличу: О батьку ти мій! До черви: Моя мамо та сестро моя!...
- 15. Де ж тоді та надія моя? А надія моя, хто побачить її?
- 16. До шеолових засувів зійде вона, коли зійдемо разом до пороху...
Головна > Бібліотека > Бібліїстика > Переклади Біблії > Переклади Біблії українською мовою > Український переклад Біблії (УПБ) І. Огієнка > Старий Завіт > Йов > Глава 17
