Глава 7

< предыдущая глава   следующая глава >
Глава 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42
  • 1. Хіба чоловік на землі не на службі військовій? І його дні як дні наймита!...
  • 2. Як раб, спрагнений тіні, і як наймит чекає заплати за працю свою,
  • 3. так місяці марности дано в спадок мені, та ночі терпіння мені відлічили...
  • 4. Коли я кладусь, то кажу: Коли встану? І тягнеться вечір, і перевертання із боку на бік їм до ранку...
  • 5. Зодяглось моє тіло червою та струпами в поросі, шкіра моя затверділа й бридка...
  • 6. А дні мої стали швидчіші за ткацького човника, і в марнотній надії минають вони...
  • 7. Пам'ятай, що життя моє вітер, моє око вже більш не побачить добра...
  • 8. Не побачить мене око того, хто бачив мене, Твої очі поглянуть на мене та немає мене...
  • 9. Як хмара зникає й проходить, так хто сходить в шеол, не виходить,
  • 10. не вертається вже той до дому свого, та й його не пізнає вже місце його...
  • 11. Тож не стримаю я своїх уст, говоритиму в утиску духа свого, нарікати я буду в гіркоті своєї душі:
  • 12. Чи я море чи морська потвора, що Ти надо мною сторожу поставив?
  • 13. Коли я кажу: Нехай постіль потішить мене, хай думки мої ложе моє забере,
  • 14. то Ти снами лякаєш мене, і видіннями страшиш мене...
  • 15. І душа моя прагне задушення, смерти хочуть мої кості.
  • 16. Я обридив життям... Не повіки ж я житиму!... Відпусти ж Ти мене, бо марнота оці мої дні!...
  • 17. Що таке чоловік, що його Ти підносиш, що серце Своє прикладаєш до нього?
  • 18. Ти щоранку за ним назираєш, щохвилі його Ти досліджуєш...
  • 19. Як довго від мене ще Ти не відвернешся, не пустиш мене проковтнути хоч слину свою?
  • 20. Я згрішив... Що ж я маю робити, о Стороже людський? Чому Ти поклав мене ціллю для Себе, і я стався собі тягарем?
  • 21. І чому Ти не простиш мойого гріха, і не відкинеш провини моєї? А тепер я до пороху ляжу, і Ти будеш шукати мене, та немає мене...