Глава 41

< предыдущая глава   следующая глава >
Глава 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42
  • 1. Тож надія твоя неправдива, на сам вигляд його упадеш.
  • 2. Нема смільчака, щоб його він збудив, а хто ж перед обличчям Моїм зможе стати?
  • 3. Хто вийде навпроти Мене й буде цілий? Що під небом усім це Моє!
  • 4. Не буду мовчати про члени його, про стан його сили й красу його складу.
  • 5. Хто відкриє поверхню одежі його? Хто підійде коли до двійних його щелепів?
  • 6. Двері обличчя його хто відчинить? Навколо зубів його жах!
  • 7. Його спина канали щитів, поєднання їх крем'яная печать.
  • 8. Одне до одного доходить, а вітер між ними не пройде.
  • 9. Одне до одного притверджені, сполучені, і не відділяться.
  • 10. Його чхання засвічує світло, а очі його як повіки зорі світової!
  • 11. Бухає полум'я з пащі його, вириваються іскри огненні!
  • 12. Із ніздер його валить дим, немов з того горшка, що кипить та біжить.
  • 13. Його подих розпалює вугіль, і бухає полум'я з пащі його.
  • 14. Сила ночує на шиї його, а страх перед ним утікає.
  • 15. М'ясо нутра його міцно тримається, воно в ньому тверде, не хитається.
  • 16. Його серце, мов з каменя вилите, і тверде, як те долішнє жорно!
  • 17. Як підводиться він, перелякуються силачі, та й ховаються з жаху.
  • 18. Той меч, що досягне його, не встоїть, ані спис, ані ратище й панцер.
  • 19. За солому залізо вважає, а мідь за гнилу деревину!
  • 20. Син лука, стріла, не примусит увтікати його, каміння із пращі для нього зміняється в сіно.
  • 21. Булаву уважає він за соломинку, і сміється із посвисту ратища.
  • 22. Під ним гостре череп'я, лягає на гостре, немов у болото.
  • 23. Чинить він, що кипить глибочінь, мов горня, і обертає море в окріп.
  • 24. Стежка світить за ним, а безодня здається йому сивиною.
  • 25. Немає подоби йому на землі, він безстрашним створений,
  • 26. він бачить усе, що високе, він цар над усім пишним звір'ям!