- 1. Для чого часи не заховані від Всемогутнього? Ті ж, що знають Його, Його днів не побачать!
- 2. Пересовують межі безбожні, стадо грабують вони та пасуть,
- 3. займають осла в сиротини, беруть у заставу вола від удовиць,
- 4. вони бідних з дороги спихають, разом мусять ховатися збіджені краю...
- 5. Тож вони, бідарі, немов дикі осли на пустині, виходять на працю свою, здобичі шукаючи, степ йому хліба дає для дітей...
- 6. На полі вночі вони жнуть, і збирають собі виноград у безбожного,
- 7. наго ночують вони, без одежі, і не мають вкриття собі в холоді,
- 8. мокнуть від зливи гірської, а заслони не маючи, скелю вони обіймають...
- 9. Сироту відривають від перс, і в заставу беруть від убогого...
- 10. Ходять наго вони, без вбрання, і голодними носять снопи.
- 11. Хоч між мурами їхніми роблять оливу, топчуть чавила, та прагнуть вони!
- 12. Стогнуть люди із міста, і кричить душа вбиваних, а Бог на це зло не звертає уваги...
- 13. Вони проти світла бунтують, не знають доріг Його, і на стежках Його не сидять.
- 14. На світанку встає душогуб, замордовує бідного та злидаря, а ніч він проводить, як злодій...
- 15. А перелюбника око чекає смеркання, говорячи: Не побачить мене жодне око! і заслону кладе на обличчя...
- 16. Підкопуються під доми в темноті, замикаються вдень, світла не знають вони,
- 17. бо ранок для них усіх разом то темрява, і знають вони жахи темряви...
- 18. Такий легкий він на поверхні води, на землі їхня частка проклята, не вернеться він на дорогу садів-виноградів...
- 19. Як посуха та спека їдять сніжну воду, так шеол поїсть грішників!
- 20. Забуде його лоно матері, буде жерти черва його, мов солодощі, більше не буде він згадуваний, і безбожник поламаний буде, мов дерево!...
- 21. Чинить зло для бездітної він, щоб вона не родила, і вдовиці не зробить добра.
- 22. А міццю своєю він тягне могутніх, коли він встає, то ніхто вже не певний свойого життя!
- 23. Бог дає йому все на безпеку, і на те він спирається, та очі Його бачать їхні дороги:
- 24. підіймуться трохи й немає вже їх, бо понижені... Як усе, вони гинуть, і зрізуються, немов та колоскова головка...
- 25. Якщо ж ні, то хто зробить мене неправдомовцем, а слово моє на марноту оберне?
Головна > Бібліотека > Бібліїстика > Переклади Біблії > Переклади Біблії українською мовою > Український переклад Біблії (УПБ) І. Огієнка > Старий Завіт > Йов > Глава 24
