- 1. Заговорив Цофар з Наамату й мовив:
- 2. «Думки мої спонукують мене відповідати, | та й неспокій той, що в мені.
- 3. Я вислухав докір, для мене образливий, | але мій розум шепоче, що маю відповісти.
- 4. Чи ти не знаєш, що від віків, | з того часу, коли постала на землі людина,
- 5. веселощі безбожного короткі | і радість нечестивого хвилева?
- 6. Навіть якби під небеса піднявсь він зростом, | і голова його сягала аж до хмари,
- 7. мов привид, пропаде навіки. | Хто його бачив, питатиметься: Де він?
- 8. Він зникне, наче сон, його не знайдуть більше, | немов нічна мара, він щезне.
- 9. Око, що бачило його, не бачитиме його ніколи, | і не вглядить його вже більш його оселя.
- 10. Діти його відшкодують убогих, | руки його повернуть назад його багатство.
- 11. Кості його повні юнацького запалу, | але він разом з ним ляже в порох.
- 12. А коли зло було йому солодке в роті, | і він ховав його у себе під язиком,
- 13. беріг його, не покидав його, | тримав його під піднебінням,
- 14. то їжа ця в його нутрі зіпсується, | отрутою гадючою візьметься в його нутрощах.
- 15. Він виблює добро, що був проглинув; | Бог вирве його з живота у нього.
- 16. Отруту ссав гадючу - | його уб'є язик зміюки!
- 17. Він не вздріє вже річок олії, | ані потоків меду й молока.
- 18. Трудом набуте поверне, проковтнути не зможе; | плодом свого прибутку не буде радіти.
- 19. Бо він гнобив і покидав убогих, | пограбував дім, замість його будувати.
- 20. Бо черево його не відало наситу, | від його скупощів не можна було врятуватись.
- 21. Від його ненажерства ніхто не міг спастися; | тим то і не буде тривким його щастя.
- 22. У повноті достатків йому стане тісно, | всяке нещастя впаде на нього.
- 23. Саме коли він наповнятиме живіт свій, | Бог зішле на нього жар свого гніву, | пустить дощем на його тіло стріли.
- 24. Якщо ухилиться від зброї із заліза, | то його прошиє лук мосяжний.
- 25. Стріла пройде йому навиліт через спину, | крізь жовч його пройде спис блискучий; | великий жах упаде на нього!
- 26. Тьма-тьменна таємно для нього уготована. | Вогонь, що ніхто не роздмухав, пожере його; | він знищить і те, що лишиться в його наметі.
- 27. Небо відкриє його несправедливість | і земля встане проти нього.
- 28. Його домівку змиє повінь, | що розіллється в день Божого гніву,
- 29. Ось яка доля грішника від Бога, | спадщина, що випаде йому від Бога.»
Головна > Бібліотека > Бібліїстика > Переклади Біблії > Переклади Біблії українською мовою > Українська Біблія (УБ) у перекладі І. Хоменка > Старий Завіт > Книга Іова > Глава 20
