Головна > Бібліотека > Бібліїстика > Переклади Біблії > Переклади Біблії українською мовою > Українська Біблія (УБ) у перекладі Українського біблійного товариства, 1997 р. > Новий Завіт > Вiд Iвана > Глава 11

Глава 11

1. Був один хворий, Лазар з Витанії, із села Марії та її сестри Марти.
2. Це була та Марія, що помазала Господа миром та обтерла його ноги своїм волоссям; її брат Лазар хворів.
3. Послали сестри передати йому: Господи, той, кого ти любиш, хворіє.
4. Почувши це, Ісус сказав: Ця недуга не є на смерть, але на Божу славу, щоб Божий Син прославився через неї.
5. Любив Ісус Марту, і сестру її, і Лазаря.
6. Коли ж почув, що хворіє, тоді залишився на два дні на тому місці, в якому перебував.
7. Після цього звелів учням: Підемо знову в Юдею.
8. Кажуть йому учні: Учителю, таж ось юдеї намагалися тебе камінням побити, а ти знову туди йдеш?
9. Відповів Ісус: Чи не дванадцять годин є на день? Якщо хто ходить удень, - не спотикнеться, бо бачить світло світу цього.
10. Якщо хто ходить уночі, то спотикнеться, бо нема світла в ньому.
11. Сказавши це, вів далі: Наш друг Лазар заснув, - піду розбудити його.
12. Сказали його учні: Господи, якщо заснув, - одужає.
13. Ісус сказав про його смерть, а вони подумали, що говорить про звичайний сон.
14. Тоді Ісус сказав їм прямо: Лазар помер,
15. і радію за вас, що я не був там, щоб ви повірили; але ходімо до нього.
16. Сказав своїм співучням Тома, званий ще Близнюком: Ходімо й ми, щоб умерти з ним.
17. Прийшовши, Ісус виявив, що він уже чотири дні як був у гробі.
18. Витанія була близько від Єрусалима, яких п'ятнадцять стадій.
19. Багато юдеїв прийшло до Марти й Марії, щоб за брата розважити їх.
20. Коли Марта почула, що йде Ісус, зустріла його. Марія ж сиділа в хаті.
21. Сказала Марта до Ісуса: Господи, якби ти був тут, не помер би мій брат.
22. Але й тепер знаю, що Бог дасть тобі те, що лишень попросиш у Бога.
23. Каже їй Ісус: Твій брат воскресне.
24. Мовить до нього Марта: Знаю, що воскресне при воскресінні, останнього дня.
25. Сказав їй Ісус: Я є воскресіння і життя; хто вірить у мене, - хоч і помре, житиме.
26. І кожний, хто живе, й вірить у мене, - не помре повік. Чи віриш ти в це?
27. Каже йому: Так, Господи, я увірувала, що ти Христос, Син Божий, що приходить у світ.
28. Сказавши це, пішла й потайки покликала свою сестру Марію. Мовила потайки: Учитель прийшов і кличе тебе.
29. Вона ж, як почула, швидко встала й пішла до нього.
30. Бо Ісус ще не прийшов до села, а був на тому місці, де зустріла його Марта.
31. А юдеї, які були з нею в хаті і втішали її, побачивши, що Марія квапливо встала й вийшла, подалися за нею, гадаючи, що вона пішла до гробниці, щоб там поплакати.
32. Як прийшла Марія туди, де був Ісус, і його вгледіла, впала йому до ніг і промовила: Господи, якби ти був тут, мій брат не помер би.
33. Щойно побачив її Ісус, як вона плаче, та юдеїв, що прийшли з нею, які теж плакали, розжалобився духом і сам зворушився.
34. Спитав: Де ви його поклали? Відповіли йому: Господи, іди й поглянь.
35. Заплакав Ісус.
36. Загомоніли юдеї: Дивись, як він любив його.
37. Деякі з них зауважували: Він, який відкрив очі сліпому, чи не міг би зробити так, щоб і цей не помер?
38. Перебуваючи у внутрішній жалобі, приходить Ісус до гробу. Це була печера, до якої камінь прилягав.
39. Промовив Ісус: Відваліть камінь. Марта, сестра померлого, сказала йому: Господи, вже чути запах, бо чотири дні вже йому.
40. Зауважив їй Ісус: Чи не сказав я тобі, що коли віритимеш, - побачиш Божу славу?
41. Відвалили камінь, [де лежав померлий]. Ісус звів очі вгору, і промовив: Батьку, хвалу тобі віддаю, що ти вислухав мене.
42. Я знав, що завжди мене вислухаєш, але задля юрби, що стоїть довкола, я сказав, аби повірили, що ти мене послав.
43. Промовивши це, закликав гучним голосом: Лазарю, виходь!
44. [І] вийшов померлий. Руки й ноги його сповиті були пасами, а обличчя - хусткою. Каже їм Ісус: Розв'яжіть його й пустіть, щоб ходив.
45. Тоді багато юдеїв, що прийшли були до Марії і побачили, що він зробив, повірили в нього.
46. Деякі з них пішли до фарисеїв і розповіли їм, що зробив Ісус.
47. Зібралися архиєреї і фарисеї на раду й говорили: Що нам робити? Адже ця людина робить багато чуд!
48. Якщо лишимо його, - всі повірять у нього; і прийдуть римляни, заберуть і місце, і наш народ.
49. Один з них, якийсь Каяфа, що був того року архиєреєм, сказав їм: Ви нічого не знаєте,
50. і не думаєте, що нам ліпше, щоб одна людина померла за народ, а не щоб увесь народ загинув.
51. Це він сказав не від себе, але, будучи того року архиєреєм, пророкував, що Ісус мав померти за народ,
52. - і не тільки за народ, але щоб і розсіяних Божих дітей зібрати разом.
53. Отже, з того дня змовилися вбити його.
54. Ісус більше не ходив відкрито між юдеями, але пішов звідти у край, що біля пустині, до міста, що називається Єфрем, і тут залишався з учнями.
55. Наближалася юдейська Пасха і багато людей з країни пішло до Єрусалима перед Пасхою, щоб очиститися.
56. Шукали тоді Ісуса, говорили між собою, стоячи в храмі: Як ви вважаєте, чи не прийде Він на свято?
57. Видали архиєреї і фарисеї наказ: якщо хто довідається, де він є, щоб доніс, аби схопити його.