< предыдущая глава   следующая глава >
Глава 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42

Глава 21

  • Закрыть сопоставления
  • 1. І відказав Йов і промовив:
  • 2. Вислухайте ж уважно й мою річ, а се буде моя потїха від вас.
  • 3. Потерпіть менї, а я буду говорити; а тодї вже, як виговорюсь, насьмівайтесь.
  • 4. Чи то ж до чоловіка вимірена бесїда моя? та й як менї не впадати духом?
  • 5. Гляньте на мене й вжахнїтесь, та затулїть пальцем уста ваші.
  • 6. Я тілько спогадаю, а вже здрогаюсь, і страх обгортає тїло моє.
  • 7. Чим воно дїєсь, що ледачі живуть, доживають старостї, та й силами здорові?
  • 8. Дїти їх вкупі з ними перед лицем їх, та й внуки їх перед очима в їх.
  • 9. Доми їх безпечні від страху, і нема бича Божого над ними.
  • 10. Бик їх заплоднює й не знемогає, корова їх починає й не скидає.
  • 11. Стадом випускають вони малечу свою, й дїти їх скачуть.
  • 12. Висьпівують під бубон і цитру, та веселяться, граючи в сопілку;
  • 13. Вони проводять днї свої в щастю, й в хвилцї (без муки) сходять у глибину (земну).
  • 14. А між тим вони говорять Богу: йди геть від нас, не хочемо знати доріг (законів) твоїх!
  • 15. Хто такий Вседержитель, щоб нам йому служити? Що з того за користь, до його молитись?
  • 16. Бачиш, щастє їх не з їх рук. - Та рада безбожних нехай буде далека від мене!
  • 17. Або може часто гасне у беззаконних сьвітич, і находить на них біда; чи часто дає він (Бог) на їх пай муки в гнїву свойму?
  • 18. Вони ж повинні б бути, наче та солімка перед вітром, наче полова, гонена вихром!
  • 19. (Скажеш:) Бог держить дїтям його нещастє його. - (Нї,) Нехай він відплатить йому самому, щоб він те знав.
  • 20. Нехай би його таки очі побачили горе своє, й нехай би він самий пив із гнїву Вседержителя.
  • 21. Бо й яка ж йому жура про дом свій після нього, як місяцїв його лїк закінчився?
  • 22. Але чи ж то нам Бога вчити мудростї, коли він судить і тих, що горі (в небі)?
  • 23. Один умірає в повнотї сил своїх, в повному спокої та мирі;
  • 24. Нутро його повне товщі, а костї в його, неначе напоєні шпігом.
  • 25. Другий же вмірає в гіркостї душі, не дознавши добра.
  • 26. А таки вони вкупі лежати муть в землї, й черви покриють їх.
  • 27. Знаю я, які в вас думки та хитрощі, що проти мене сплїтаєте.
  • 28. Ви скажете: Де дом князя, а де шатро, що в йому жили проступники?
  • 29. Хиба ж ви не питали в тих, що в дорозї бували, та й не знаєте їх постерігань?
  • 30. Що в день біди лиходїй щаджен буває, а в день гнїву одводиться набік?
  • 31. Хто ж поставить йому перед очі путь його, й хто відплатить йому за те, що він коїв?
  • 32. Кладовище для його - глибокі гроби; за ним ійде товпа людей, а тим, що йдуть, провожаючи його, навперід його, нема й лїку.
  • 33. Як же се хочете ви розважити мене пустим? В вашій розвазї одна тільки лож.
Ничего нет для сопоставления.