- 1. Марна се була б надїя, (його спіймати); тільки спогляне на тебе, так і помертвієш.
- 2. Нема такого відважного, хто б посьмів непокоїти його, (хиба тільки я, бо) хто може остоятись перед лицем моїм?
- 3. Хто менї що дав уперед, щоб я мав віддавати йому? все що є скрізь під небом, все воно моє!
- 4. Не замовчу й про члени його, про силу й красну будову його!
- 5. Хто зможе зняти верхню одежу з його, або хто наближиться до подвійних челюстий його?
- 6. Хто ворота в його в пелцї відчинив би? Круг зубів його - страх-трепет, кругом зубів його страх!
- 7. Крепкі щити (тїло) його - се красота: вони сковані до купи лускою, неначе печаткою твердою;
- 8. Одна до одної прилягає так тїсно, що не пройде й воздух проміж них;
- 9. Одна на другій лежить щільно, щеплені й не розлїплюються.
- 10. Чхне він - аж заблисне, а очі в його, мов війки в ранньої зорі;
- 11. З пельки в його виходять, неначе поломє, вискакують огняні искри.
- 12. З ніздер дим димить, як із кипячого горшка або казана.
- 13. Подихом він роздуває (мов) у кузнї вуголь, а з пащі в його виходить поломє.
- 14. Сила ж в його в шиї, а вперід його страх.
- 15. Все мясне в його тїлї, мов злите з собою твердо, (від нїчого) не дрогне.
- 16. Серце в його тверде, наче камінь, збите в купу, мов спід у жорнах.
- 17. Як метнеться він, невміраки в страсї, зомлївають із переляку.
- 18. Меч, що вдарить його, одскочить, не вдїє нїчо нї спис, нї стріли нї панцир.
- 19. Залїзо йому - солома, мідь - трюхле дерево.
- 20. Дочка (стріла) лука не оберне його до втечі, а каміннє з пращі - се йому полова.
- 21. Друк - у його бадиллє, а як свисне дарда, він осьміхнеться.
- 22. Каменюки під ним гострі, а він лежить на зуб'ї в грязї.
- 23. Глибиня кипить під ним, мов у казанї, а вода морська - неначе кипуче мастило.
- 24. За собою стежку сьвітлу (в водї) зоставляє; глибінь (від піни), як би посивіла.
- 25. Рівнї він на землї не має; він сотворений, щоби не боятись.
- 26. Згорда вниз на все високе він позирає; усїм гордим він гордує й над ним царює.
Ничего нет для сопоставления.
