- 1. хору. Маскіл. Синів Кораха.
- 2. Як лань прагне до водних потоків так душа моя прагне до тебе, Боже.
- 3. Душа моя жадає Бога, Бога живого, - коли бо прийду й побачу обличчя Боже?
- 4. Сльози мої стали мені хлібом удень і вночі, коли день-у-день мені говорять: «Де Бог твій?»
- 5. Про це я згадую і душу виливаю над собою: як я йшов у громаді, йшов попереду них до дому Божого, посеред гуків радости й хвали, у гурті святковім.
- 6. Чом побиваєшся, душе моя, і тривожишся у мені? Надійсь на Бога, бо я ще буду його прославляти, Спасителя обличчя мого і мого Бога.
- 7. Душа моя пригноблена в мені; тому я згадую тебе в землі Йордану і Хермону і з гори Міцар.
- 8. Безодня кличе до безодні під гуркіт твоїх водоспадів; усі твої буруни й хвилі хлинули на мене.
- 9. Удень хай Господь явить свою милість, вночі ж співатиму і славитиму Бога життя мого.
- 10. Кажу до Бога: «Скеле моя, чом мене забуваєш? Чому смутний ходжу я, ворогом прибитий?
- 11. Кості тріщать у мене, а тут ще й вороги мої кепкують з мене, коли день-у-день до мене кажуть: Де ж Бог твій?»
- 12. Чому пригноблена, душе моя, і тривожишся у мені? Надійсь на Бога, бо знову прославлятиму його, Спасителя обличчя мого та мого Бога.
1."Вступись в тяжбу мою с народом недобрым". Писатель сознает свою невиновность перед преследователями и просит Бога о разбирательстве своего дела. "Народ недобрый" - все, восставшие на Давида и приверженцев его, т. е. сторонники Авессалома. "Под человеком лукавым" можно разуметь Авессалома, возбуждавшего народ ложными обвинениями на Давида.3."Пошли свет Твой и истину Твою" - пошли Твою милость ("свет"), защити от врагов. "Истина" - верность обетованиям и откровению, по которым праведник заслуживает награды, а грешник - кары. По исполнении этого обетования писатель надеется снова быть на горе Сион в "обителях" Господа, т. е. - при скинии, в местах обитания Господа.



